Реєстрація в центрі зайнятості
Відповідно до частини
першої статті 43 Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про зайнятість
населення" (надалі – Закон про
зайнятість), статус безробітного може набути:
- особа працездатного віку
до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка
через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством
доходів, готова та здатна приступити до роботи;
- особа з інвалідністю,
яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.03 № 1058
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного
віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до
законів України від 16.11.2000 № 2109 "Про державну соціальну допомогу
особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та від 18.05.04№ 1727 "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на
пенсію, та особам з інвалідністю";
- особа, молодша
16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в
організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням
підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату)
працівників.
Як стати на облік та отримати статус
безробітного
Отримати офіційний
статус безробітного можна, ставши на облік у центрі зайнятості. Але зазвичай
спочатку надається статус особи, яка шукає роботу, тобто особа, яка звернулася
до центру зайнятості з метою отримання послуг із сприяння у працевлаштуванні.
Статус безробітного
надається зазначеним вище особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою
засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з
першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової
міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (абзац
перший частини другої статті 43 Закону про зайнятість)
Порядок реєстрації,
перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.18. № 792 (надалі – Порядок № 792)..
Чи можна стати на облік у центрі зайнятості не за місцем проживання?
Так, облік осіб, які
шукають роботу, проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого
місця проживання чи перебування таких осіб, оскільки в Україні діє Єдина
інформаційно-аналітична система державної служби зайнятості.
Документи для реєстрації
Відповідно до підпунктів
1 і 2 пункту 4 Порядку № 792 для взяття на облік у центрі зайнятості особи, які
шукають роботу:
1) пред’являють:
- громадяни України -
паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та
підтверджує громадянство України;
- іноземці та особи без
громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями
або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок
чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, - посвідку
на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує
додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист;
- довідку про присвоєння
реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб,
які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного
номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному
контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);
2) інформують про освіту, досвід
роботи, зайнятість або перебування у трудових відносинах.
Особа з інвалідністю,
яка не досягла встановленого законом пенсійного віку та отримує в установленому
законами порядку пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу, подає
копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та у разі
наявності пред’являє індивідуальну програму реабілітації.
Відповідно до пункту 17
Порядку № 792 для отримання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає
заяву про надання статусу безробітного (у тому числі засобами електронної
ідентифікації) до центру зайнятості, який обирає для обслуговування, пред’являє
документи, зазначені вище, а також:
- трудову книжку (цивільно-правовий договір чи
документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка
втратила трудову книжку, пред’являє дублікат трудової книжки чи довідку
архівної установи про прийняття та звільнення з роботи;
- документ про освіту
або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката);
- військово-обліковий
документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.
Форму заяви про надання
статусу безробітного затверджено наказом Міністерства
соціальної політики України від 19.12.18 № 1911, зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1515/32967.
Пунктом 18 Порядку № 792
встановлено, що крім документів, зазначених у пункті 17 цього Порядку, для
отримання статусу безробітного подаються:
1) внутрішньо переміщеними особами у
разі відсутності документів, що підтверджують факт звільнення:
- заява про припинення
трудових відносин, справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, або
документ, що підтверджує факт припинення зайнятості (цивільно-правовий договір,
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців
та громадських формувань), або відповідне рішення суду - у разі припинення
трудових відносин (припинення зайнятості) у судовому порядку;
- розрахунковий документ
(квитанція), що підтверджує надсилання зазначеної заяви роботодавцю
рекомендованим листом з описом вкладення (за можливості);
2) членами особистого селянського
господарства, для яких така робота була основною (крім осіб, які закінчили або
припинили навчання у закладах загальної середньої, професійної
(професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти), звільнилися із
строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше
приймаються на роботу та звернулися для реєстрації до центру зайнятості
протягом шести місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення
із служби), - довідка про припинення
ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства,
видана сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної
ділянки.
Для цілей цього Порядку
ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для
члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню
звернення до центру зайнятості, він провадив лише таку діяльність чи одночасно
перебував у трудових відносинах або був зайнятим згідно із частиною першою
статті 4 Закону про зайнятість менше шести місяців.
Зазначену довідку не
подають члени особистого селянського господарства, які:
- є внутрішньо
переміщеними особами;
- проходили військову
службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
3) військовослужбовцями (крім
військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, Національної гвардії,
Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, утворених відповідно до
законів, Держприкордонслужби, СБУ, Держспецтрансслужби, поліцейськими, особами
рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та
захисту інформації, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного
захисту, податкової міліції, а також особовим складом воєнізованих
аварійно-рятувальних служб, утворених відповідно до законодавства на постійній
основі (далі - військовослужбовці), які звільнені із служби за станом здоров’я,
у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без
права на пенсію, - військово-обліковий документ, в якому зазначена дата взяття
їх на облік у військовому комісаріаті відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 23
Порядку № 792 підставами для відмови у
наданні статусу безробітного є:
1) відсутність на дату
прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у
пунктах 17 і 18 цього Порядку;
2) встановлення факту
зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про
працевлаштування особи;
3) подання заяви про
надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті
43 Закону про зайнятість населення;
4) письмова відмова
особи від пропозиції підходящої роботи;
5) невідвідування
роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою
письмової відповіді роботодавця про результати співбесіди відповідно до
виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;
6) неповернення особою
коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі
абзаців вісімнадцятого - двадцятого підпункту 1 пункту 30 цього Порядку;
7) наявність в особи
статусу безробітного.
У разі прийняття центром
зайнятості рішення про відмову у наданні статусу безробітного особа може
повторно подати заяву про надання зазначеного статусу не раніше ніж через сім
календарних днів з дня прийняття такого рішення.
Рішення центру
зайнятості про відмову у наданні статусу безробітного може бути оскаржене в
установленому законодавством порядку.
Призначення допомоги по безробіттю
Право на матеріальне забезпечення
на випадок безробіття мають застраховані особи. Сюди включаються як працівники,
які працюють на умовах трудового договору (контракту), так і ті, хто виконують
роботу на умовах цивільно-правового договору.
Допомога по безробіттю
призначається центрами зайнятості за особистою заявою безробітного за формою,
наведеною в додатку до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі
одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності,
затверджено наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського
господарства України від 06.04.20 № 624, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 17 червня 2020 року за № 537/34820 (надалі
– Порядок № 624).
Розмір допомоги по безробіттю
визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного
реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування залежно від
страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих
відомостей - довідок про заробітну плату (винагороду за цивільно-правовим
договором), виданих особі роботодавцем.
Загальна тривалість виплати
допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360
календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів)
протягом двох років з дня її призначення.
За загальним правилом допомога по
безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня. На період
карантину допомога призначається з першого дня після надання статусу
безробітного незалежно від підстави звільнення.
Рішення про призначення допомоги
по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним
підприємницької діяльності, розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та
припинення виплати оформлюється наказом керівника центру зайнятості, в якому
безробітний зареєстрований та отримує соціальні послуги. Інформація про
прийняті рішення вноситься до персональної картки особи.
Порядок виплати допомоги
Допомога по безробіттю
виплачується не рідше двох разів на місяць, а за згодою безробітного - раз на
місяць. Період, за який здійснюється поточне нарахування допомоги по
безробіттю, обмежується датою, що передує дню останнього відвідування
безробітним центру зайнятості, де він зареєстрований. Остаточний розрахунок
виплат допомоги по безробіттю здійснюється з урахуванням рішення про припинення
виплат і включає нарахування за останній день відвідування центру зайнятості,
що входить до визначеного періоду виплати.
Звертаємо увагу, що допомога
по безробіттю надається тільки тим громадянам України, які отримали офіційний
статус безробітних.
Період отримання
допомоги по безробіттю зараховують до трудового стажу.
Від чого залежить розмір виплат
Розмір допомоги по
безробіттю залежить від страхового стажу, підстави припинення трудових відносин
та розміру заробітної плати, отримуваної громадянином перед звільненням. Умови,
тривалість та розмір виплат визначені статтями 22 і 23 Закону України від 02.03.2000 № 1533 “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття“ (надалі – Закон №
1533)
Якщо страховий стаж
протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить 6
або більше місяців, допомога по безробіттю визначається наступним чином:
- якщо стаж до 2 років,
передбачена допомога в розмірі 50% доходу особи;
- стаж від 2 до 6 років -
55%;
- стаж від 6 до 10 років
- 60%;
- стаж понад 10 років - 70%.
Звертаємо увагу, що для
отримання виплат обов'язковим є відвідування центру зайнятості, проте на період
карантину цю умову знято. Головне - перебувати на зв’язку з кар’єрним радником.
Виплата допомоги по безробіттю
Допомога по безробіттю
виплачується через банківські установи в установленому порядку не рідше ніж два
рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць.
Загальною умовою для отримання
виплат по безробіттю є необхідність відвідування центру зайнятості. Проте дана
вимога не діє у період проведення заходів, спрямованих на запобігання
виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію
та ліквідацію її спалахів та епідемій, за умови підтвердження безробітним
наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації
(телефонний зв'язок, електронні засоби, тощо). Тобто достатньо комунікувати та
перебувати на зв'язку із кар’єрним радником (співробітник центру зайнятості,
який забезпечує організацію надання послуг особам, які шукають роботу,
зареєстрованим безробітним, здійснює супровід таких осіб з метою їх подальшого
працевлаштування).
У
таблиці наведено тривалість та початок виплати допомоги по безробіттю залежно
від причини звільнення працівника, а також умови (якщо такі застосовуються)
щодо скорочення чи відкладення виплат згідно з положеннями Порядку № 624 та
Закону України № 1533.
Звертаємо
увагу, у деяких випадках передбачається відкладення виплати допомоги по безробіттю
не більше ніж на один місяць. Це стосується випадків, коли працівникам при
звільненні виплачується вихідна допомога, а саме у разі звільнення з підстав,
зазначених у пункті 6 частини першої статті 36, частина третя статті 38 і
стаття 39, пунктах 1, 2 та 6 частини першої статті 40 та пункті 5 частини
першої статті 41 КЗпП.
Окрім того, центр зайнятості у разі недотримання
безробітним рекомендацій щодо сприяння у працевлаштуванні може прийняти рішення
про скорочення допомоги по безробіттю (на строк до 90 календарних днів) у
випадках:
- приховування відомостей про
працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або
здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по
безробіттю;
- порушення умов і строку
реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій
щодо сприяння працевлаштуванню;
- перереєстрації безробітного,
який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше
30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;
- припинення без поважних причин
професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за
направленням державної служби зайнятості.
Розмір мінімальної допомоги по
безробіттю наразі так і залишився без змін та складає 1000 гривен (на період
дії карантину та протягом 30 календарних днів після його закінчення).
Максимальний розмір (не може перевищувати 4-кратного розміру прожиткового мінімуму
для працездатних осіб) допомоги по безробіттю з 01 грудня 2021 року становить -
9924 гривен.
Припинення
виплати допомоги по безробіттю
Виплата допомоги по безробіттю
припиняється в разі:
- закінчення строку її виплати (з
наступного дня після закінчення строку виплати);
- припинення реєстрації
безробітного з підстав, передбачених Порядком № 792;
- призначення допомоги по
вагітності та пологах (з дня набуття права на допомогу у зв'язку з вагітністю
та пологами відповідно до медичної довідки);
- подання письмової заяви про
бажання бути зареєстрованим в іншому центрі зайнятості (з дня подання такої
заяви).
Повторна
реєстрація
Особа має право
перереєструватися у тому ж або іншому центрі зайнятості як безробітна у разі,
коли після припинення реєстрації залишилася безробітною та належить до
категорії осіб, які зазначені частиною першою статті 43 Закону про зайнятість.
У разі повторної
реєстрації безробітного в межах 2-річного періоду виплачується допомога по
безробіттю, що дорівнює залишку днів від загальної тривалості допомоги по
безробіттю. У разі, якщо особою використано право на допомогу по безробіттю в
межах 2-річного періоду, на наступний 2-річний період особа набуде право на
допомогу по безробіттю за умови повторної реєстрації як безробітної після
працевлаштування та набуття страхового стажу.
Таким чином, згідно з
законодавством, кожен, хто залишився без роботи, має право на отримання
державної компенсації у вигляді допомоги по безробіттю. Для того, щоб
скористатися правом на отримання допомоги, необхідно зареєструватися в центрі
зайнятості та отримати статус безробітного. Цей статус передбачає відповідні
права, обов'язки та гарантії. У період карантину допомога надається та
виплачується з першого дня отримання статусу.тут
