Згідно із частиною
першою статті 19 Закону України від 23.09.99 № 1105 “Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування” (надалі –
Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України,
іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні,
якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість
якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з
настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та
день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не
передбачено законом.
Відповідно до частини
першої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності
надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю
або частково компенсує втрату заробітної плати.
Наказом Міністерства
охорони здоров’я України від 01.06.21 №1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову
непрацездатність та проведення їхньої перевірки", зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 02 червня 2021 року за № 728/36350, затверджено:
- Порядок формування медичних висновків про
тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі
охорони здоров’я;
- Порядок здійснення
Фондом соціального страхування України перевірок обґрунтованості видачі та
продовження листків непрацездатності;
- Інструкцію по роботі з
медичними висновками про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних
висновків в електронній системі охорони здоров’я та листками непрацездатності
на період дії перехідної моделі.
Абзацами першим і третім
пункту 1 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в
Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, наведено
поняття термінів:
- випадок тимчасової непрацездатності відповідно до медичних висновків
- тимчасова непрацездатність, що підтверджується формуванням одного або
сукупністю декількох медичних висновків, пов’язаних між собою через посилання
на запис в Реєстрі про попередній медичний висновок в межах однієї категорії
медичних висновків, та триває безперервно від початку визначеного захворювання,
травми або інших причин з можливим продовженням в одного або послідовно в
декількох суб’єктів господарювання до завершення дії останнього медичного
висновку або до початку нового медичного висновку з відміткою про початок
нового випадку тимчасової непрацездатності в межах такої ж категорії, що
формується з приводу нового захворювання, травми або інших причин, які не
пов’язані та не є наслідками попереднього;
- тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку -
це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин
(вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер
під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та
триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які
унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в
календарних днях.
Пунктом 2 розділу І Порядку
організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджено наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.08 № 189, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за № 589/15280 (у редакції відповідного
наказу від 01.06.21 № 1066) визначено, що експертиза тимчасової
непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану
організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової
втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення
клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.
Відповідно до частини
першої статті 72 Закону України від 10.12.15 № 889 “Про державну службу” державний
службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків у разі
виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті
65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
У разі закриття дисциплінарного
провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної
відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час
відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку
(частина четверта цього Закону).
Отже, за період
відсторонення від виконання посадових обов’язків на час дисциплінарного
провадження нарахування заробітної плати не передбачено, і лише у випадку
закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до
дисциплінарної відповідальності на роботодавця покладено обов’язок у виплаті
середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов’язків,
а тому факт втрати заробітної плати за період хвороби або травми відсутній.
Також у разі хвороби або
травми, яка настала або триває у державного службовця під час відсторонення від
виконання посадових обов’язків на час дисциплінарного провадження, не настає
втрата працездатності, оскільки такий державний службовець не виконує свої
посадові обов’язки у зв’язку із відстороненням.
Ураховуючи викладене вище,
державному службовцю, якого було відсторонено від виконання обов’язків за
займаною посадою на час дисциплінарного провадження без нарахування заробітної
плати, допомога по тимчасовій непрацездатності на підставі виданого листка
непрацездатності не надається за дні тимчасової непрацездатності, що збігаються
з днями відсторонення від виконання обов’язків.
Частиною другою статті
33 Закону № 1105 передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати
для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах
визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку
обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для
розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1266 (у
редакції відповідної постанови від 26.06.15 № 439) визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове
забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період
(12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на
яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового
державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові
внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів
страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт
(послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження
підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу
безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування
календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова
непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за
медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні
причини).
Місяці розрахункового
періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з
поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Для військовослужбовців,
осіб рядового і начальницького складу та інших осіб, які отримують грошове
забезпечення, календарні дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв’язку
з вагітністю та пологами з розрахункового періоду не виключаються.
З наведеного випливає,
період відсторонення від виконання посадових обов’язків на час дисциплінарного
провадження не віднесено до поважних причин, а тому зазначений період не
виключається із розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної
плати.
