ТрудоПорядок: Відсторонення від роботи

Чинними нормативно-правовими актами передбачено випадки, коли роботодавець може відсторонити працівника від роботи у зв'язку з невиконанням ним узятих на себе зобов'язань. Актами законодавства також встановлено окремі випадки, коли заробітна плата у разі відсторонення від роботи зберігається або працівникові виплачується допомога відповідно до державного соціального страхування.

Узяти до відома:

Статтею 1 Закону України від 22.06.12 № 5026 "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" термін "роботодавець" визначено як юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Відповідно до статей 21 і 139 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) працівник, який уклав трудовий договір, зобов’язаний виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації (надалі – підприємство), виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.

Роботодавець зобов’язаний, згідно зі статтями 21 та 141 КЗпП, забезпечувати працівникові умови праці, необхідні для виконання роботи; забезпечувати трудову й виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці.

Відповідно до статті 153 КЗпП на роботодавця покладається забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Стаття 159 КЗпП зобов'язує працівника знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, а стаття 160 КЗпП покладає на роботодавця здійснення постійного контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.

На підставі статті 169 КЗпП роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Статтею 46 КЗпП передбачено випадки, коли роботодавець може відсторонити працівника від роботи у зв'язку з невиконанням ним узятих зобов'язань. Відсторонення від роботи допускається:

- у разі з’явлення на роботі в нетверезому стані або стані наркотичного чи токсичного сп'яніння;

- у разі відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення передбачає недопущення працівника на певний строк до роботи, яку він зобов’язався виконувати на підставі трудового договору. Варто зазначити, що в разі відсторонення від роботи трудові правовідносини та дія трудового договору тривають, хоча працівник тимчасово до роботи і не допускається.

Відсторонення від роботи використовується як тимчасовий захід до прийняття остаточного рішення про можливість чи неможливість виконання працівником передбаченої трудовим договором роботи або перебування його на певній посаді. Після закінчення строку відсторонення від роботи працівник, залежно від наявних підстав, може бути допущений до роботи, переведений на іншу роботу або звільнений з посади. Зокрема, працівник може бути допущений до роботи, якщо відсторонення було незаконним або усунуто причини такого відсторонення, тобто працівник виконав умови допуску до роботи (успішно пройшов обов’язковий медичний огляд, перевірку відповідних знань тощо).

Працівник після відсторонення від роботи може бути тимчасово або постійно переведений на іншу посаду (роботу), наприклад за результатами обов’язкового медичного огляду, якщо в медичному висновку буде зазначено про неспроможність працівника виконувати передбачену трудовим договором роботу внаслідок стану здоров’я.

Відсторонення працівника від роботи може передувати звільненню працівника з посади, зокрема, за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП у зв'язку з появою його на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Варто зазначити, що невиконання працівником у встановлений строк вимог, які були підставою для законного його відсторонення від роботи, дає право роботодавцю притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, у тому числі розірвати з ним у встановленому порядку трудовий договір.

У статті 46 КЗпП закріплено, що відсторонення від роботи допускається не тільки у випадках, встановлених у цій статті, а й в інших випадках, передбачених законодавством. Крім того, зазначена стаття дає право роботодавцю відсторонювати працівника від роботи, а окремі акти законодавства, які регулюють питання діяльності відповідних галузей народного господарства, містять правові норми, що зобов’язують роботодавця відсторонювати працівника від роботи.

Додаткові підстави для відсторонення від роботи та умови оплати цього періоду можуть бути передбачені і в укладеному контракті, оскільки в частині третій статті 21 КЗпП зазначено, що в контракті права, обов'язки, умови організації праці, матеріального забезпечення та відповідальність сторін можуть встановлюватись угодою сторін.

Ураховуючи те, що заробітна плата виплачується за виконану роботу (стаття 94 КЗпП, стаття 1 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці"), відсторонення від роботи повинно було б здійснюватися без збереження заробітної плати. Однак законодавець встановив окремі випадки, коли заробітна плата у разі відсторонення від роботи зберігається або працівникові виплачується допомога відповідно до державного соціального страхування.
Так, у Законі Україні від 14.10.92 № 2694 "Про охорону праці" (надалі – Закон № 2694) зазначено, що роботодавець забезпечує усунення причин, які призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, а працівник, у свою чергу, зобов’язаний проходити у встановленому порядку медичні огляди, дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я людей, які його оточують. Крім того, працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, повинні проходити попереднє спеціальне навчання й один раз на рік перевірку знань відповідних нормативно-правових актів про охорону праці.

Статтею 17 Закону № 2694 визначено, що роботодавець зобов’язаний відсторонити від роботи працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, без збереження заробітної плати. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці (стаття 18 Закону № 2694).

Вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених нормативно-правовими актами медичного огляду, навчання й інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт, згідно зі статтею 15 Закону № 2694, мають право спеціалісти служби охорони праці на підприємстві.

НАКАЗ

м. Київ

18.01.2016 № 21-К

Про відсторонення від роботи

О.Масик

МАСИК Олену Петрівну, кухаря цеху харчового забезпечення, відсторонити від роботи з 18 січня 2016 року, у зв'язку з ухиленням її від обов’язкового медичного огляду, на строк до 22 січня 2016 року - на період проходження обов’язкового медичного огляду та отримання нею допуску до роботи за результатами медичного огляду, - без збереження заробітної плати.

Підстава:

1. Подання начальника служби охорони праці Б.Суслова від 15.01.16 № 3.

2. Закон України від 14.10.92 № 2694 "Про охорону праці".

3. Стаття 46 КЗпП України.

Генеральний директор ______М. Ткач

Відповідно до статей 7, 42 Закону України від 24.02.94 №4004 "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" відсторонюються від роботи особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або особи, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування. Відсторонення від роботи таких працівників здійснюється на підставі відповідного подання уповноваженої на це посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, яке вноситься роботодавцям.

НАКАЗ

м. Київ

19.01.2016 № 29-К

Про відсторонення від роботи

С.Тосика

Тосика Сергія Микитовича, інженера служби матеріального забезпечення, відсторонити від роботи з 20 січня 2016 року у зв'язку з перебуванням його в контакті з хворим на небезпечну для оточуючих інфекційну хворобу (дифтерію) на строк до отримання ним допуску до роботи від відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Підстава:

1. Подання головного державного санітарного лікаря залізничного транспорту Г.Луценка від 19.01.16 № 15.

2. Закон України 24.02.94 № 4004 "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

3. Стаття 46 КЗпП України.

Директор ______М.Гаркуша

Спори, пов'язані з відстороненням працівників від роботи, вирішуються в порядку, встановленому КЗпП для розгляду трудових спорів.
Частинами першої та другої статті 72 Закону України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу" (надалі - Закон № 889) встановлено, що на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків.

Невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення.
Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України від 14.10.14 № 1700 "Про запобігання корупції" (частина шоста статті 72 Закону № 889).
Частиною другою статті 71 Закону № 889 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання посадових обов’язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов’язково. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, передається Комісії з питань вищого корпусу державної служби (стаття 14 Закону № 889) (надалі - Комісія).
Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 889 рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі (стаття 69 Закону № 889). Рішення оформляється відповідним актом суб’єкта призначення .

НАКАЗ

м. Київ

25.01.2016 № 37-К

Про відсторонення від виконання
повноважень за посадою С.Федана

ФЕДАНА Степана Павловича, начальника планово-фінансового управління, відсторонити від виконання повноважень за посадою з 26 січня 2016 року за невиконання функціональних обов'язків, що заподіяло значну матеріальну шкоду державному органу, на строк до закінчення службового розслідування без збереження заробітної плати.

Підстава:

1. Акт перевірки Державної фіскальної служби України від 25.01.16 № 7.

2. Закон України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу".

3. Стаття 46 КЗпП України.

Голова _____ Л. Василевський

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.
У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку.
Під час відсторонення від виконання посадових обов’язків державний службовець зобов’язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження (стаття 72 Закону № 889).
Перед накладенням дисциплінарного стягнення суб’єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення (стаття 75 Закону № 889).

Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб’єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
У разі виявлення за результатами розгляду ознак злочину чи адміністративного правопорушення суб’єкт призначення зобов’язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу.
Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення (стаття 78 Закону № 889).

Статтею 154 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК) передбачено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.
Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 КПК.
Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.
Відсторонення від посади Директора Національного антикорупційного бюро України здійснюється слідчим суддею на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 155 КПК прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади. Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів державної влади, зазначених у частині третій статті 154 КПК, має право звернутися прокурор, а про відсторонення від посади члена Національного агентства з питань запобігання корупції - Генеральний прокурор України або його заступник.
Клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника.
Слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Розгляд клопотання про скасування відсторонення від посади здійснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу

Слід зазначити, що статтею 154 КПК не передбачено у такому випадку збереження заробітної плати, але Закон України від 01.12.94 №266 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (надалі – Закон № 266) досить детально регулює, зокрема, питання, пов'язані з незаконним відстороненням громадянина від роботи. Так, відповідно до статті 2 Закону № 266 шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади), підлягає відшкодуванню.

Відшкодування заробітної плати в разі незаконного відсторонення від роботи провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а розмір суми визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади).

Статтею 6 Закону № 266 також встановлено, що громадянин, відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

В абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що спори, пов'язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, не підлягають судовому розгляду, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. Після скасування такої постанови трудовий спір вирішується в загальному порядку.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що в разі, коли буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв’язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).
Читайте: Випадки відсторонення працівників від роботи