Відповідно до статті статті 46 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) відсторонення працівників від роботи власником або
уповноваженим ним органом (надалі - роботодавець) допускається у разі: появи на роботі в нетверезому
стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від
обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з
охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених
законодавством.
При відстороненні трудові відносини не припиняються,
також не припиняється і дія трудового договору, але працівник тимчасово до
роботи не допускається. Що ж стосується оплати часу відсторонення, то щодо
цього законодавець прямо чи побічно встановив такі варіанти норм:
а) заробітна
плата за період відсторонення
- не зберігається;
- не зберігається, але відшкодовується на основі частини першої статті 3 Закону України від 01.12.94 № 266 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства,
прокуратури і суду";
б) заробітна плата зберігається в розмірі двох третин
тарифної ставки (посадового окладу);
в) за період відсторонення працівнику виплачується допомога по соціальному страхуванню.
Усі твердження про те, що роботодавець лише має право відстороняти працівників від роботи за наявності передбачених законодавством підстав, а не
зобов'язаний відстороняти, ґрунтується на формулюванні "відсторонення допускається".
Однак правові норми, які регулюють питання відсторонення
конкретніше, зазвичай зобов'язують роботодавця відстороняти працівників від
роботи. Правда, із цього правила є і винятки. Зокрема, відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків допускається на розсуд керівника державної служби або суб’єкта призначення (частина друга статті 72 Закону України від 10.12.15 № 889 "Про державну
службу").
1. У разі появи на роботі в нетверезому стані працівник
повинен бути відсторонений від роботи. Такий висновок слід зробити із частини
другої статті 13 Закону від 14.10.92 № 2694 "Про охорону праці" (надалі - Закон № 2694), що покладає на роботодавця обов'язок здійснювати контроль за виконанням робіт відповідно до вимог охорони
праці.
Він випливає також із статті 4 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 20.05.85 № 280 "Про
заходи щодо посилення боротьби проти пияцтва, алкоголізму, викорінювання
самогоноваріння", яким встановлена адміністративна відповідальність
майстрів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників, які не вжили
заходів до відсторонення від роботи осіб, які перебувають в нетверезому стані
(Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29.05.85 № 316 ця норма включена до статті 179 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З того часу вимоги статті не змінювалися, крім зміни розміру штрафу, встановленого цією
статтею). В окремих нормативних актах прямо формулюються норми, що забороняють
допуск до роботи осіб з ознаками алкогольного сп'яніння (наприклад, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Комітету по нагляду за охороною праці від 09.01.98 N 4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за N 93/2533).
З метою недопущення до роботи
осіб, що перебувають у стані алкогольного сп'яніння, статтею 45 Закону України від 30.06.93 № 3353 "Про
дорожній рух" передбачає щозмінні передрейсові та післярейсові медичні
огляди водіїв транспортних засобів. Ця категорія працівників може бути піддана
примусовому медичному обстеженню, у тому числі шляхом їх доставки в медичну
установу (підпункт 7 пункту 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію
Міністерства внутрішніх справ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 341).
За загальним правилом, факт появи в нетверезому стані,
який дає підстави для відсторонення працівника від роботи, може бути
встановлений не тільки актом медичного обстеження, але й іншими доказами, у
тому числі і показаннями свідків, які також можуть стати фактичною підставою
для відсторонення працівника. Аналогічним чином за роботодавцем варто визнати і право
відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані токсичного сп'яніння.
2. Питання про відсторонення від роботи осіб, які
перебувають у стані наркотичного сп'яніння, вирішуються дещо інакше. Відповідно
до частини третьої статті 12 Закону України від 15.02.95 № 62 "Про заходи протидії незаконному обігу
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживання
ними" встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння в результаті
незаконного вживання наркотичних засобів є компетенцією тільки лікаря, на якого
покладені обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).
Відповідно до пунктів 2.2 - 2.6 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України від 10.10.97 N 306/680/21/66/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 листопада 1997 року за N 534/2338, за наявності факту появи працівника на роботі в стані наркотичного сп'яніння власник зобов'язаний проінформувати про це орган поліції, який видає працівникові направлення на медичний огляд. У разі відмови від добровільного медичного огляду або обстеження є можливим примусовий привід з метою медичного огляду (обстеження) на підставі постанови органу внутрішніх справ (п. 2.3; 2.6 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини.
Відповідно до пунктів 2.2 - 2.6 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України від 10.10.97 N 306/680/21/66/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 листопада 1997 року за N 534/2338, за наявності факту появи працівника на роботі в стані наркотичного сп'яніння власник зобов'язаний проінформувати про це орган поліції, який видає працівникові направлення на медичний огляд. У разі відмови від добровільного медичного огляду або обстеження є можливим примусовий привід з метою медичного огляду (обстеження) на підставі постанови органу внутрішніх справ (п. 2.3; 2.6 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини.
Крім цього постановою Кабінет Міністрів України від 06.11.97 № 1238 затверджено:
- перелік професій та видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд;
- перелік професій та видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд;
Профілактичний наркологічний огляд категорій осіб, які мають професії та займаються видами діяльності, зазначеними у затвердженому Переліку, проводиться за рахунок замовників.
- порядок проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду громадян;
- зразок сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду.
Інструкція про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення у системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.03 N 1296, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 травня 2004 року за N 604/9203.
Звичайно, настільки численні вимоги законодавства не повинні ігноруватися. Але не слід думати, що роботодавець позбавлений права вжити екстрених заходів до того, як працівник буде примусово доставлений до медичного закладу для огляду та буде встановлено факт наркотичного сп'яніння. Право людини на життя, здоров'я, її безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України). Це конституційне положення може бути основою для відсторонення від роботи особи, щодо якої є зовнішні підстави припускати, що вона перебуває в стані наркотичного сп'яніння. Краще буде, якщо роботодавець згодом вибачиться, виплатить заробітну плату за час вимушеного прогулу і навіть відшкодує моральну шкоду, якщо припущення про наркотичне сп'яніння не підтвердиться, ніж нести ризик допуску до роботи особи, яка перебуває у стані наркотичного сп'яніння, та непередбачуваних наслідків такого допуску.
Час, протягом якого працівник не працював внаслідок відсторонення з розглянутої підстави, оплаті не підлягає. Підставою для такого висновку є частина перша статті 94 КЗпП (заробітна плата виплачується за виконану роботу). Крім того, в цьому випадку підлягає застосуванню частина третя статті 113 КЗпП (час простою з вини працівника не оплачується). Якщо висновок роботодавця про наркотичне сп'яніння працівника не підтверджується, час відсторонення повинен бути оплачений виходячи із середньої заробітної плати працівника.
Читайте: Стосовно проходження обов’язкових психіатричних і наркологічних оглядів
- порядок проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду громадян;
- зразок сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду.
Інструкція про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення у системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.03 N 1296, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 травня 2004 року за N 604/9203.
Звичайно, настільки численні вимоги законодавства не повинні ігноруватися. Але не слід думати, що роботодавець позбавлений права вжити екстрених заходів до того, як працівник буде примусово доставлений до медичного закладу для огляду та буде встановлено факт наркотичного сп'яніння. Право людини на життя, здоров'я, її безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України). Це конституційне положення може бути основою для відсторонення від роботи особи, щодо якої є зовнішні підстави припускати, що вона перебуває в стані наркотичного сп'яніння. Краще буде, якщо роботодавець згодом вибачиться, виплатить заробітну плату за час вимушеного прогулу і навіть відшкодує моральну шкоду, якщо припущення про наркотичне сп'яніння не підтвердиться, ніж нести ризик допуску до роботи особи, яка перебуває у стані наркотичного сп'яніння, та непередбачуваних наслідків такого допуску.
Час, протягом якого працівник не працював внаслідок відсторонення з розглянутої підстави, оплаті не підлягає. Підставою для такого висновку є частина перша статті 94 КЗпП (заробітна плата виплачується за виконану роботу). Крім того, в цьому випадку підлягає застосуванню частина третя статті 113 КЗпП (час простою з вини працівника не оплачується). Якщо висновок роботодавця про наркотичне сп'яніння працівника не підтверджується, час відсторонення повинен бути оплачений виходячи із середньої заробітної плати працівника.
Читайте: Стосовно проходження обов’язкових психіатричних і наркологічних оглядів
3. Стаття 46 КЗпП передбачає можливість відсторонення
працівників від роботи у разі їх відмови або ухилення від обов'язкових медичних
оглядів. Стаття 7 Закону від 24.02.94 № 4004 "Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення" (надалі - Закон № 4004) покладає на підприємства, установи, організації
обов'язок усунення за поданням відповідних посадових осіб державної
санітарно-епідеміологічної служби від роботи працівників, які ухиляються від
обов'язкового медичного огляду. Водночас, стаття 17 Закону № 2694 формулює цей обов'язок щодо роботодавця і доповнює викладене правило
зазначенням на відсторонення працівника без збереження заробітної плати.
Частина друга статті 17 Закону № 2694, що
покладає на роботодавця зобов'язання відстороняти від роботи працівників, які
ухиляються від проходження обов'язкового медичного огляду, доповнюється
абзацом третім частини шостої статті 15 цього закону, яким спеціалістам з охорони праці надано право вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
Слід також ураховувати, що стаття 31 Закону України від 19.11.92 № 2801 "Основи законодавства України про охорону здоров'я" і стаття 26 Закону № 4004 покладають на роботодавців відповідальність за шкідливі наслідки для здоров'я населення, завдані допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язковий медичний огляд. Покладення такої відповідальності також свідчить про те, що власник несе публічно-правовий обов'язок відстороняти від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд. У силу такого обов'язку в межах трудових правовідносин власник і одержує суб'єктивне право відстороняти працівників і за відсутності подання органів санітарно-епідеміологічної служби.
Разом з цим з метою попередження конфліктів можна порекомендувати враховувати практику, що склалася за багато років, яка не вважала за можливе відсторонення працівників, які не пройшли медичний огляд, без відповідного подання.
Ця практика переважає в судах. У пункті 2.1 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджено наказом Міністерства охорони України від 14.04.95 N 66, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за N 270/806 зазначається, що відсторонення (у тому числі осіб, які не пройшли медичний огляд) від роботи проводиться на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Тому роботодавцю у відповідних випадках доцільно повідомити в органи санітарно-епідеміологічної служби про осіб, які ухиляються від медичного огляду, одержати подання про відсторонення і тільки потім відстороняти працівників від роботи з розглянутої підстави.
Слід також ураховувати, що стаття 31 Закону України від 19.11.92 № 2801 "Основи законодавства України про охорону здоров'я" і стаття 26 Закону № 4004 покладають на роботодавців відповідальність за шкідливі наслідки для здоров'я населення, завдані допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язковий медичний огляд. Покладення такої відповідальності також свідчить про те, що власник несе публічно-правовий обов'язок відстороняти від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд. У силу такого обов'язку в межах трудових правовідносин власник і одержує суб'єктивне право відстороняти працівників і за відсутності подання органів санітарно-епідеміологічної служби.
Разом з цим з метою попередження конфліктів можна порекомендувати враховувати практику, що склалася за багато років, яка не вважала за можливе відсторонення працівників, які не пройшли медичний огляд, без відповідного подання.
Ця практика переважає в судах. У пункті 2.1 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджено наказом Міністерства охорони України від 14.04.95 N 66, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за N 270/806 зазначається, що відсторонення (у тому числі осіб, які не пройшли медичний огляд) від роботи проводиться на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Тому роботодавцю у відповідних випадках доцільно повідомити в органи санітарно-епідеміологічної служби про осіб, які ухиляються від медичного огляду, одержати подання про відсторонення і тільки потім відстороняти працівників від роботи з розглянутої підстави.
Відмова від проходження медичного огляду відповідно до статті 26 Закону № 4004 є порушенням трудової дисципліни.
Відповідно до статті 169 КЗпП роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:
а) зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці;
б) зайнятих на роботах, де є необхідність у професійному доборі;
в) віком до 21 року; г) деяких інших категорій працівників.
На виконання статті 21 Закону України від 06.04.2000 № 1645 "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.01 № 559 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок", наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.07.02 № 280 "Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб" (у редакції відповідного наказу від 21.02.13 № 150),зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2002 року за N 639/6927, затверджено:
Крім цього, наказом Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 N 263/121, затверджено Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за N 18/554.
Відповідно до статті 169 КЗпП роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:
а) зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці;
б) зайнятих на роботах, де є необхідність у професійному доборі;
в) віком до 21 року; г) деяких інших категорій працівників.
Основним нормативним актом, який регулює проведення
медичних оглядів, є Порядок проведення медичних оглядів працівників певних
категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.07 N 246 (надалі - Порядок № 246), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за N 846/14113 (додаток N 4 - перелік шкідливих та
небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з
якими обов'язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників, додаток
5 - перелік робіт, для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичні)
медичний огляд працівників).
На виконання статті 21 Закону України від 06.04.2000 № 1645 "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.01 № 559 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок", наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.07.02 № 280 "Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб" (у редакції відповідного наказу від 21.02.13 № 150),зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2002 року за N 639/6927, затверджено:
- правила проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб;
- перелік необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, та періодичність їх проведення;
- перелік протипоказань для роботи за професіями, визначеними в переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам;
- форма первинної облікової документації № 1-ОМК "Особиста медична книжка" та Інструкцію щодо її заповнення;
- форма первинної облікової документації № 140-4/о "Журнал комісії медичного огляду осіб з визначенням спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я" та Інструкцію щодо її заповнення.
Крім цього, наказом Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 N 263/121, затверджено Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за N 18/554.
Водночас слід звернути увагу на Порядок проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1465 (надалі - Постанова № 1465), відповідно до якого перед початком діяльності (влаштуванням на роботу) проводиться обов'язковий попередній психіатричний огляд, а у процесі діяльності - обов'язковий періодичний. Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, також затверджений Постановою № 1465 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.12 № 924).
Інструкцію про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.2002 N 12, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за N 94/6382.
Читайте: Періодичні психіатричні медогляди працівників навчальних закладів
При наявності поважних причин непроходження медичного огляду у встановлений строк відсторонення від роботи здійснюється із збереженням заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки (окладу).
При наявності поважних причин непроходження медичного огляду у встановлений строк відсторонення від роботи здійснюється із збереженням заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки (окладу).
Час, протягом якого працівник не виконував трудові
обов'язки внаслідок відсторонення від роботи в зв'язку з ухиленням від
обов'язкового медичного огляду, оплаті не підлягає. При цьому підлягає
застосуванню частина четверта статті 113 КЗпП (час простою з вини працівника не
оплачується), якщо працівник виходив на роботу.
4. Підлягають відстороненню від
роботи, на підставі статті 46 КЗпП, працівники, які ухиляються від навчання, інструктажу і перевірки знань з
охорони праці та протипожежної безпеки. Такий захід може бути застосований не
тільки до працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою або там, де
необхідний професійний добір, а й інших працівників, які ухиляються від інструктажу,
навчання і перевірки знань з питань охорони праці.
Відсторонення від роботи працівників, які ухиляються від
навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної
безпеки, провадиться без збереження заробітної плати (частина третя статті 113
КЗпП). Строк відсторонення не повинен бути непомірно великим. Якщо працівник
усуне перешкоди для допуску до роботи (пройде курс навчання, інструктажу,
здасть відповідний іспит), йому відразу повинна бути надана можливість
продовження роботи. Якщо ж він не усуне причини, що стали підставою для
відсторонення, його можна звільнити з роботи за порушення трудової
дисципліни. Оскільки, у цьому випадку, є застосування пункту 3 ст. 40
КЗпП, працівнику варто оголосити догану з додержанням встановленого порядку,
ознайомити з наказом про накладення стягнення, а вже потім вирішити питання
про звільнення з урахуванням поведінки працівника після застосування стягнення.
Читайте: Види інструктажів з питань охорони праці
Суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки (пункт 8 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України). До вирішення питання про звільнення підлягають відстороненню від роботи й ті працівники, які не здали іспиту (не пройшли перевірку знань) з питань пожежної безпеки. Підставою для відсторонення в цьому випадку є частина четверта статті 20 Закону № 2694. Хоча працівник у цьому випадку і проходив перевірку знань, однак він її пройшов незадовільно, не здав іспит. Оскільки, підставою для відсторонення у зв'язку з незадовільним результатом перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки є дії, не пов'язані з виною працівника, він відсторонюється від роботи до здачі іспиту чи до звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП із збереженням заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу) за частиною першою статті 113 КЗпП.
Суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки (пункт 8 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України). До вирішення питання про звільнення підлягають відстороненню від роботи й ті працівники, які не здали іспиту (не пройшли перевірку знань) з питань пожежної безпеки. Підставою для відсторонення в цьому випадку є частина четверта статті 20 Закону № 2694. Хоча працівник у цьому випадку і проходив перевірку знань, однак він її пройшов незадовільно, не здав іспит. Оскільки, підставою для відсторонення у зв'язку з незадовільним результатом перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки є дії, не пов'язані з виною працівника, він відсторонюється від роботи до здачі іспиту чи до звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП із збереженням заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу) за частиною першою статті 113 КЗпП.
5. Підставою для відсторонення від роботи у певних випадках може бути відсутність документа, який надає право на керування транспортним засобом або іншим механізмом чи на виконання інших робіт.
Так, стаття 16 Закону України від 30.06.93 № 3353 "Про дорожній рух" зобов'язує водія транспортного засобу при керуванні ним мати при собі посвідчення, яке підтверджує право на керування транспортним засобом. За відсутності такого посвідчення власник не вправі допустити водія до виконання трудових обов'язків і зобов'язаний відсторонити водія від роботи. Оскільки відсторонення пов'язане в цьому випадку з невиконанням працівником свого трудового обов'язку, відсторонення проводиться без збереження заробітної плати.
6. Пункт 69 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457, зобов'язує працівників залізничних під'їзних колій підприємств, робота яких пов'язана з рухом поїздів і маневровою роботою на коліях залізниць, під час виконання службових обов'язків на коліях залізниць мати при собі посвідчення встановленого зразка про проходження перевірки щодо здатності виконувати такі роботи. Відсутність посвідчення також може стати підставою для відсторонення працівника.
Працівник, який вчинив проступок, наслідки якого загрожують безпеці руху поїздів, повинен бути відсторонений від роботи до закінчення зміни посадовою особою, що здійснює розпорядчі чи контрольно-інспекторські функції на даній дільниці з негайним і детальним повідомленням про обставини і причини такого рішення безпосередньому керівнику відстороненого від роботи працівника або керівнику підприємства (пункт 16 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.93 N 55 за погодженням із Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України 29 липня 1992 року).
7. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 60 Повітряного кодексу України (надалі - ПКУ) командир повітряного судна повинен забезпечити проведення передпольотної підготовки. Члену екіпажу забороняється виконувати свої обов'язки на повітряному судні, якщо він перебуває під дією будь-якого препарату, що впливає на працездатність і може загрожувати безпеці польоту повітряного судна та/або погано почувається, що може загрожувати безпеці польоту (частина третя статті 58 ПКУ).
Тому командир повітряного судна вправі відстороняти від виконання завдання на політ будь-якого члена екіпажу повітряного судна, рівень підготовки якого не відповідає завданню на політ, або якщо його дії загрожують безпеці польоту.
Особа, яка належить до авіаційного персоналу, має відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, станом здоров'я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України. Свідоцтво видається окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу (стаття 49 ПКУ).
Медичний сертифікат видається авіаційному персоналу на підставі заяви та результатів його медичного обстеження. Медичне обстеження авіаційного персоналу проводять і надають висновок про наявність або відсутність медичних протипоказань до виконання своїх обов'язків авіаційні медичні екзаменатори, які виконують свої функції на базі авіаційних медичних центрів (стаття 55 ПКУ).
8. Капітану морського торговельного судна також дається право відстороняти осіб суднового екіпажу від виконання службових обов'язків, але тільки у випадках і в порядку, передбачених законодавством про працю. Таких спеціальних випадків у законодавстві про працю не передбачено. Отже, капітан судна вправі відстороняти працівників лише на підставі загальних норм трудового права. До того ж капітану морського торгового судна надано право ізолювати в окремих приміщеннях будь-яку особу, яка перебуває на судні (для членів екіпажа це означає відсторонення від роботи), якщо її дії не містять кримінально карного діяння, але загрожують безпеці судна або людей, які перебувають на ньому, чи майна (стаття 65 Кодексу торговельного мореплавства України).
Тому командир повітряного судна вправі відстороняти від виконання завдання на політ будь-якого члена екіпажу повітряного судна, рівень підготовки якого не відповідає завданню на політ, або якщо його дії загрожують безпеці польоту.
Особа, яка належить до авіаційного персоналу, має відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, станом здоров'я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України. Свідоцтво видається окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу (стаття 49 ПКУ).
Медичний сертифікат видається авіаційному персоналу на підставі заяви та результатів його медичного обстеження. Медичне обстеження авіаційного персоналу проводять і надають висновок про наявність або відсутність медичних протипоказань до виконання своїх обов'язків авіаційні медичні екзаменатори, які виконують свої функції на базі авіаційних медичних центрів (стаття 55 ПКУ).
8. Капітану морського торговельного судна також дається право відстороняти осіб суднового екіпажу від виконання службових обов'язків, але тільки у випадках і в порядку, передбачених законодавством про працю. Таких спеціальних випадків у законодавстві про працю не передбачено. Отже, капітан судна вправі відстороняти працівників лише на підставі загальних норм трудового права. До того ж капітану морського торгового судна надано право ізолювати в окремих приміщеннях будь-яку особу, яка перебуває на судні (для членів екіпажа це означає відсторонення від роботи), якщо її дії не містять кримінально карного діяння, але загрожують безпеці судна або людей, які перебувають на ньому, чи майна (стаття 65 Кодексу торговельного мореплавства України).
9. Відповідно до пункт 8 Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, збереженням, застосуванням і торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.95 N 746 (у редакції відповідної постанови від 14.01.09 № 9) особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, повинні мати при собі під час виконання роботи допуск, медичну книжку і наряд на виконання такої роботи. Виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами особами, які не мають допуску, забороняється.
Посадові особи органів виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд і державний контроль у сфері діяльності з пестицидами і агрохімікатами, вправі вимагати усунення від роботи із зазначеними речовинами осіб, які не мають відповідного посвідчення (абзац шостий частини першої стаття 17 Закону України від 02.03.95 № 86 "Про пестициди і агрохімікати"). Роботодавець зобов'язаний усунути від роботи таких працівників. Оплата часу усунення не провадиться, оскільки при цьому є підстави для застосування частини четвертої статті 113 КЗпП (простій з вини працівника).
Посадові особи органів виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд і державний контроль у сфері діяльності з пестицидами і агрохімікатами, вправі вимагати усунення від роботи із зазначеними речовинами осіб, які не мають відповідного посвідчення (абзац шостий частини першої стаття 17 Закону України від 02.03.95 № 86 "Про пестициди і агрохімікати"). Роботодавець зобов'язаний усунути від роботи таких працівників. Оплата часу усунення не провадиться, оскільки при цьому є підстави для застосування частини четвертої статті 113 КЗпП (простій з вини працівника).
10. Статтею 8 Закону № 2694, пунктом 2 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.08 N 53, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за N 446/15137 встановлено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору
Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, на підставі абзацу пятого частини першої статті 39 Закону № 2694, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих. Тобто їм надано право, в установленому порядку, відстороняти від роботи працівників, які перебувають на робочих місцях у спецодязі, спецвзутті або із засобами індивідуального захисту, що не відповідають умовам праці і вимогам нормативно-технічної документації.
Питання про оплату часу відсторонення повинне розглядатися залежно від вини працівника. За наявності вини працівника час відсторонення не оплачується, а за період простою з причин, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2694, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору
Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, на підставі абзацу пятого частини першої статті 39 Закону № 2694, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих. Тобто їм надано право, в установленому порядку, відстороняти від роботи працівників, які перебувають на робочих місцях у спецодязі, спецвзутті або із засобами індивідуального захисту, що не відповідають умовам праці і вимогам нормативно-технічної документації.
Питання про оплату часу відсторонення повинне розглядатися залежно від вини працівника. За наявності вини працівника час відсторонення не оплачується, а за період простою з причин, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2694, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
11. У разі введення надзвичайного стану, пунктом 8 частини першої статті 17 Закону України від 16.03.2000 № 1550 "Про правовий режим надзвичайного стану", передбачена можливість усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов'язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов'язків зазначених керівників на інших осіб.
12. Мабуть як можливість відсторонення від роботи, варто розглядати припинення повноважень керівника і виконавчих органів управління боржника. Так, відповідно до частини дванадцятої статті 22 Закону України від 14.05.92 № 2343 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.
У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов’язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.
З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов’язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
13. Відповідно до статті 73 Закону України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки і банківську діяльність" (надалі - Закон № 2121) у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України (надалі - НБУ) відповідно до цього закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, зокрема, тимчасово, до усунення порушення, відсторонити посадову особу банку від посади (пункт 11 частини першої).
Заходи впливу до банків, філій іноземних банків, фізичних осіб, встановлені статтею 73 Закону № 2121, можуть бути застосовані НБУ протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення (частина третя статті 74).
Оскільки відсторонення від роботи НБУ проводиться за допущені посадовою особою порушення, час відсторонення оплаті не підлягає (при цьому в зв'язку з відсутністю норми, яка регулювала б такі відносини, застосуванню за аналогією підлягає стаття 113 КЗпП, що вирішує питання про оплату часу простою).
Заходи впливу до банків, філій іноземних банків, фізичних осіб, встановлені статтею 73 Закону № 2121, можуть бути застосовані НБУ протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення (частина третя статті 74).
Оскільки відсторонення від роботи НБУ проводиться за допущені посадовою особою порушення, час відсторонення оплаті не підлягає (при цьому в зв'язку з відсутністю норми, яка регулювала б такі відносини, застосуванню за аналогією підлягає стаття 113 КЗпП, що вирішує питання про оплату часу простою).
Частинами першою та другою статті 36 Закону України від 23.02.12 № 4452 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.
Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.
14. Відповідно до статей 154-158 Кримінального процесуального кодексу України відсторонення від посади
- може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу;
- здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього кодексу.
Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення від посади Директора Національного антикорупційного бюро України здійснюється слідчим суддею на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора в порядку, встановленому законом.
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади. Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів державної влади, зазначених у частині третій статті 154 цього Кодексу, має право звернутися прокурор, а про відсторонення від посади члена Національного агентства з питань запобігання корупції - Генеральний прокурор або його заступник.
У клопотанні зазначаються:
- короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
- правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
- виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;
- посада, яку обіймає особа;
- виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення;
- виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;
- перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
До клопотання також додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього кодексу.
Генеральний прокурор або його заступник має право звернутися з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.
Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього кодексу.
Клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 155 цього кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення від посади.
Слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов’язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади; перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади; строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців, а також порядок виконання ухвали.
Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
Прокурор, а щодо члена Національного агентства з питань запобігання корупції Генеральний прокурор або його заступник, має право звернутися з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього кодексу.
Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що:
- обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати;
- сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.
Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Розгляд клопотання про скасування відсторонення від посади здійснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу.
При відстороненні за постановою слідчого збереження заробітної плати не передбачено. Але припинення кримінальної справи за відсутністю складу злочину, події злочину, недоведеність участі обвинуваченого (відстороненого) у вчиненні злочину, винесення виправдувального вироку дає працівникові право вимагати виплати середнього заробітку за період відсторонення за рахунок державного бюджету. Розмір сум, які підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (стаття 4 Закону України від 01.12.94 № 266 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду").
15. Статтею 72 Закону України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу" встановлено, що на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків.
Невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків приймається відповідно керівником державної служби або суб’єктом призначення.
Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.
У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку.
Під час відсторонення від виконання посадових обов’язків державний службовець зобов’язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України від 14.10.14 № 1700 "Про запобігання корупції".
Читайте: Відсторонення від роботи
- може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу;
- здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього кодексу.
Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення від посади Директора Національного антикорупційного бюро України здійснюється слідчим суддею на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора в порядку, встановленому законом.
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади. Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів державної влади, зазначених у частині третій статті 154 цього Кодексу, має право звернутися прокурор, а про відсторонення від посади члена Національного агентства з питань запобігання корупції - Генеральний прокурор або його заступник.
У клопотанні зазначаються:
- короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
- правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
- виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;
- посада, яку обіймає особа;
- виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення;
- виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;
- перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
До клопотання також додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього кодексу.
Генеральний прокурор або його заступник має право звернутися з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.
Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього кодексу.
Клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 155 цього кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення від посади.
Слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов’язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади; перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади; строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців, а також порядок виконання ухвали.
Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
Прокурор, а щодо члена Національного агентства з питань запобігання корупції Генеральний прокурор або його заступник, має право звернутися з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього кодексу.
Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що:
- обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати;
- сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.
Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Розгляд клопотання про скасування відсторонення від посади здійснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу.
При відстороненні за постановою слідчого збереження заробітної плати не передбачено. Але припинення кримінальної справи за відсутністю складу злочину, події злочину, недоведеність участі обвинуваченого (відстороненого) у вчиненні злочину, винесення виправдувального вироку дає працівникові право вимагати виплати середнього заробітку за період відсторонення за рахунок державного бюджету. Розмір сум, які підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (стаття 4 Закону України від 01.12.94 № 266 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду").
15. Статтею 72 Закону України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу" встановлено, що на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків.
Невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків приймається відповідно керівником державної служби або суб’єктом призначення.
Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.
У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку.
Під час відсторонення від виконання посадових обов’язків державний службовець зобов’язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України від 14.10.14 № 1700 "Про запобігання корупції".
Читайте: Відсторонення від роботи
