Відповідно до статті 2 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) державою забезпечується
право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче
встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір
професії, роду занять і роботи. За виконану працівником (громадянином) роботу
власник або уповноважений ним орган виплачує йому заробітну плату – винагороду,
обчислену, як правило, у грошовому виразі (стаття 94 КЗпП, стаття 1 Закону України
від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці").
Статтею 1 Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про
зайнятість населення" поняття зайнятості визначено як не заборонену
законодавством діяльність осіб, пов'язану із задоволенням їх особистих та
суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або
іншій формі. Студенти, тобто особи, які навчаються за денною формою у вищих
навчальних закладах та поєднують навчання з роботою, належать до зайнятого
населення (стаття 4 цього закону).
Право на трудову діяльність у встановленому порядку в
позанавчальний час, студентам забезпечується також законами України від 23.05.91 № 1060 "Про освіту" (стаття 51) і від 01.07.14 № 1556 "Про вищу освіту" (стаття 62).
Таким чином, право студентів денної форми навчання на
трудову діяльність передбачено чинними нормативно-правовими актами. Однак при
реалізації студентами цього права у кадрових служб підприємств, установ,
організацій нерідко постає питання щодо їх віднесення до категорії персоналу (основні
чи сумісники).
Водночас наголошуємо, що на даний час, жодним чинним
нормативно-правовим актом з питань праці не визначено такі поняття як "основне
місце роботи" та "робота за сумісництвом". Разом із цим, трудові правовідносини
осіб, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах та поєднують
навчання з роботою, не можна розглядати як сумісництво.
Робота за сумісництвом працівників державних підприємств,
установ, організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 N 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних
підприємств, установ і організацій" та Положенням про умови роботи за
сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій,
затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства
фінансів України від 28.06.93 N 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 30 червня 1993 року за N 76 (надалі
– Положення).
За пунктом 1 Положення сумісництвом вважається виконання
працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах
трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому
підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної
особи) за наймом. Роботи, що не вважаються сумісництвом визначено відповідним переліком,
який доданий до цього положення. Водночас,
слід наголосити, що обов’язку роботодавця перевіряти факти укладання та
припинення трудового договору за основним місцем роботи законодавство про працю
не містить.
Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП працівники
реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на
підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Але, між вищим
навчальним закладом і особою, яка вступила на навчання за денною формою, трудовий
договір не укладається, отже трудових правовідносин між ними немає. Тому навчання
особи за денною формою у вищому навчальному закладі, не можна вважати її основною
роботою.
Звідси випливає, що осіб, які навчаються за денною формою у вищих навчальних
закладах та поєднують навчання з роботою, не можна віднести до категорії
персоналу – сумісники, через відсутність основного місця роботи.
Міністерством соціальної політики України з цього питання
надавались відповідні роз'яснення (листи від 25.07.14 № 301/13/116-14, від 25.05.15 № 198/06/186-15).
До відома. Листи
центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, за своєю
природою вони носять інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер
і не повинні встановлювати нових правових норм.
Абзацом третім пункту 14 постанови Верховного Суду
України від 24.12.99 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про
оплату праці" також встановлено, що робота за трудовим договором осіб, які
поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на
загальних підставах.
Отже роботодавці, за наявності вакантних посад на
підприємстві, в установі, організації, приймаючи на ці посади осіб, які
навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах та бажають поєднати
навчання з роботою, мають у встановленому порядку зробити відповідний запис до
трудової книжки працівника.
Особам, які стають на роботу вперше, трудова книжка
оформлюється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу (частина третя
статті 48 КЗпП, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників
затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства
соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 17 серпня 1993 року за N 110).
Читайте:
