Поєднання навчання за денною формою з роботою

Чи передбачено законодавством обмеження щодо поєднання працівником-студентом часу навчання і роботи та чи впливає на розмір заробітної плати отримувана ним стипендія? 

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти (надалі - студент) відповідно мають гарантоване державою право на трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час (абзац чотирнадцятий частини першої статті 51 Закону України від 23.05.91 №1060 "Про освіту", частина перша статті 37 Закону України від 10.02.98 № 103 "Про професійно-технічну освіту"). 
Право на трудову діяльність у позанавчальний час передбачено також пунктом 3 частини першої статті 62 Закону України від 01.07.14 № 1556 "Про вищу освіту".
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. 

Укладання трудового договору
Отже, чинними нормативно-правовими актами з питань праці не передбачено обмежень щодо поєднання роботи з навчанням, тому підприємство, установа, організація, фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю (надалі - підприємство) має право, в установленому порядку, приймати на роботу осіб, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числi на умовах повного робочого часу. З цього приводу Міністерством соціальної політики України надано роз'яснення (лист від 25.07.14 № 301/13/116-14).
При цьому, головним фактором, який впливатиме на трудовий статус студентів, - ix вік, оскільки багатьом iз них від 17 до 22 років, тож дехто з них може потрапити до категорії осіб, якi, з урахуванням вимог Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), користуються додатковими трудовими пільгами. Зокрема, відповідно до статті 187 КЗпП неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. 

Відповідно до частини першої та другої статті 190 КЗпП забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт  із  шкідливими  і небезпечними  умовами  праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за N 176/385.

Роботодавцям необхідно також ураховувати i на стать студента, оскільки жінки мають додаткові трудові пільги (вагітні жінки, жінки у яких є малолітні діти тощо). Так, відповідно до частини першої та другої статті 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік  важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці,  на  яких  забороняється  застосування праці жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за N 51/260.

Студентів приймають на роботу... - Читайте:

Трудові правовідносини в Україні

Трудовий контракт и закон

Укладення трудового договору в письмовій формі

Дії роботодавця при оформленні трудових правовідносин із працівником

Укладення трудового договору (запитання - відповідь)

Щодо документів, які подаються при укладанні трудового договору

Щодо довідки МСЕК під час прийняття на роботу

Строк випробування

Щодо встановлення випробування при прийнятті на роботу

З питання відмови у прийнятті на роботу

Віра та облікова картка платника податків

Роботодавцю не варто забувати і про вчасне подання до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку підприємства як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. відповідну інформацію про прийняття працівника-студента на роботу - Читайте: 

Нове повідомлення про прийняття працівника на роботу

Щодо повідомлення ДФС поштою

Студенти - основні працівники чи сумісники

Робота осіб, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах не є сумісництвом, оскільки абзацом першим пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України,  Міністерства фінансів України від 28.06.93 N43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за N 76, надано визначення терміну "сумісництво", а саме: "сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому  ж  або  іншому підприємстві,  в  установі,  організації  або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом".

Аналогічну точку зору висловив Верховний Суд України, зазначивши, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах (частина третя пункту 14 постанови від 24.12.99 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"). 

Крім цього, відповідь на питання про основного працівника чи сумісника, котрим вважатиметься за основним місцем роботи працівник-студент, можемо знайти у роз'ясненнях компетентних державних органів, зокрема, листах Міністерства праці та соціальної політики України від 26.10.05 N 09-503 "Про запис у трудову книжку", від 12.03.07 № 66/06/186-07 "Щодо окремих питань трудових відносин"; від 20.08.03 № 013-1229-22.

З наведеного вище випливає, що робота за трудовим договором осіб, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах не є сумісництвом, тому вона передбачає ведення трудової книжки відповідно до загального порядку та є для таких осіб основним місцем роботи.

У тому випадку, коли студент працює за декількома трудовими договорами, основною вважається робота де заведена і зберігається його трудова книжка.

Трудова книжка студента

Варто звернути увагу на те, що вимоги подавати абітурієнтами трудових книжок не передбачено ні переліком документів для участі у конкурсному відборі до вищих навчальних закладів (розділ VI Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 році, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 13.10.16  № 1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2016 року за № 1515/29645), ані Типовими правилами прийому до професійно-технічних навчальних закладів України, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 14.05.13  № 499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 травня 2013 року за № 823/23355. 

Крім цього, постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.93 № 301 "Про трудові книжки працівників" та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від  29.07.93  N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110 (надалі - Інструкція № 58), також не містять вимоги щодо обов'язку навчальним закладом оформляти та вести трудові книжки на студентів, які в них навчаються.

Відповідно до Інструкція № 58:

а) трудові книжки ведуться на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем „кваліфікований робітник”, „молодший спеціаліст”, „бакалавр”, „спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності (абзац третій пункту 1.1);

б) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем „кваліфікований робітник”, „молодший спеціаліст”, „бакалавр”, „спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування (абзац перший пункту 2.2); 

 Читайте:  Стажування студентів на підставі закону

в) внесення відомостей про роботу:

- для студентів,  слухачів курсів,  учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа)  вносить  записи про  час  навчання  на  денних відділеннях (у  тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи)  про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Період  роботи  зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у  студентських  таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної господарсько-договірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні  заклади  (наукові  установи)  забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними. 

Довідки  зберігаються  в  особистих  справах зазначених  осіб,  як  документи суворої звітності (пункт 2.16). 

Отже, цей пункт розглядає випадок, коли, вступаючи на навчання до закладу освіти, студент уже має трудову книжку. Тобто до навчання в навчальному закладі він десь працював, але перед початком навчання звільнився з роботи, внаслідок чого йому видали трудову книжку, яку він і подав до навчального закладу. Запис у трудову книжку про час навчання заклад освіти зможе зробити, лише коли особа завершить навчання;

- запис у трудову книжку про стажування студентів вищих, учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований   робітник",  "молодший  спеціаліст",  "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, вноситься підприємством, установою, організацією, де вони проходили стажування, із зазначенням посади, періоду та місця проходження (структурний підрозділ) стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста. Підставою для таких записів є наказ про проходження стажування (пункт  2.17);

- для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах,  на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної господарсько-договірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати (пункт 2.18).

Відповідно до статті 48 КЗпП, пункту 2.4 Інструкції № 58 записи  в  трудовій книжці про прийняття на роботу вносяться роботодавцем після видання  наказу  (розпорядження),  але  не  пізніше тижневого строку. 

Оскільки навчальний заклад не є місцем роботи студента, між сторонами немає трудових правовідносин, трудова книжка зберігається на підприємстві - за місцем основної роботи працівника (пункт 1.1 Інструкції № 58). 

Розглянемо приклади

1. Прибувши до навчального закладу студент не мав трудової книжки, а трудову діяльність розпочав у період навчання за денною формою. 

Якщо до навчання в закладі освіти, студент не мав трудової книжки, запис у трудову книжку про період навчання (після отримання відповідного документа про закінчення закладу освіти) буде зроблено за місцем основної роботи працівника-студента. 

Відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 2.19 Інструкції № 58 до трудових книжок за місцем роботи  вносяться  окремим рядком з  посиланням  на  дату, номер та найменування  відповідних документів такі записи:

- про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі,  пункті тощо);

- про  час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи  в студентських таборах,  на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної господарсько-договірної тематики)  та  про  час перебування  в аспірантурі і клінічній ординатурі,  крім випадків, зазначених у пункті 2.16. цієї Інструкції.

2. Вступивши на навчання за денною формою, студент не припиняє працювати на підприємстві. 

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 трудова книжка видається працівнику тільки у разі його звільнення з роботи, тому протягом часу навчання працівника-студента трудова книжка зберігається на підприємстві. (за місцем основної роботи).

Після отримання працівником-студентом відповідного документа про закінчення навчального закладу, підприємством буде внесено в його трудову книжку відповідний запис про час навчання (вище приклад 1).

Запис в трудову книжку працівника-студента про час навчання може зробити і навчальний заклад (за аналогією з пунктом 2.16 Інструкції № 58), але щоб під час навчання подати трудову книжку в навчальний заклад, йому доведеться звільнитися з роботи.  

Читайте:

Щодо внесення записів про навчання до трудової книжки працівника

Типичные ошибки при заполнении трудовых книжек и порядок их устранения

Особенности внесения записей в трудовую книжку работника

Фізична особа - підприємець та трудові книжки

Трудові книжки: внесення змін, виправлення неправильних або неточних записів

Організація робочого часу та оплата праці студента 

1. Відповідно до статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, але підприємства при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Разом із цим, статтею 51 КЗпП встановлена скорочена тривалість робочого часу:
- для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. 

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

- для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.  Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.01 N 163. 

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах.

2. Непоодинокі випадки, коли студенти працюють барменами, офіціантами, дiджеями у нічний час, тому роботодавцям слід пам'ятати, що нічним вважається час з 22-00 до 6-00 годин. 
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину, але це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (стаття 54 КЗпП).
Статтею 55 КЗпП забороняється залучення до роботи в нічний час: 

- вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176);

- осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192); 

- інших категорій працівників, передбачених законодавством. 
Робота жінок в нічний час не допускається, як виняток, дозволяється залучення жінок до робіт у нічний час (крім вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років) у тих галузях народного господарства, де дотримано одночасно дві умови: наявною є особлива необхідність у виконанні роботи у нічний час і така робота є тимчасовим заходом. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час не поширюються на селянські (фермерські) господарства, а також на приватні підприємства, які засновані на власності фізичної особи і на яких зайняті лише члени однієї сім'ї (стаття 175 КЗпП).

Водночас наголошуємо, що до цього часу Кабінетом Міністрів України не затверджено

перелік галузей i видів робіт із зазначенням максимальних строків застосування праці жінок у нічний час.  

Робота студентів-інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172 КЗпП).

3. Відповідно до статті 56 КЗпП за угодою між працівником-студентом  і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. 

Для студентів, які навчаються за денною формою, це важливий момент, оскільки через розклад занять у навчальному закладі (деякий час на домашні завдання) вони не завжди мають можливість відпрацювати нормальну тривалість робочого часу. Тому, наприклад, завдяки режиму неповного робочого тижня працівник-студент зможе працювати 1, 2, 3 дні на тиждень, а в інші - навчатися.

Роботодавцю слід пам'ятати, що на просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, він зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. 
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

4. Статтею 63 КЗпП встановлена заборона залучення до надурочних робіт (понад встановлену тривалість робочого дня), а саме:

- вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176 КЗпП);

- осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192 КЗпП);

- працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220 КЗпП). 

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177 КЗпП).

Залучення студентів-інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172 КЗпП).

5. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.06 N 359 затверджено Методичні  рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу (надалі – гнучкий режим)  - це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих підприємств або їх структурних підрозділів, встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня.

У разі,  коли  рівень  завантаження  працівників  роботою впродовж  робочого  дня  дозволяє надати їм вільний від роботи час для відпочинку з відсутністю їх у цей  час  на  робочому  місці  і забезпечити  їм  нормальну,  передбачену законодавством тривалість робочого  дня,  застосування гнучкого режиму доцільне як альтернатива встановленню працівникам ненормованого робочого дня. Гнучкий режим може встановлюватись за угодою між працівником і роботодавцем як  при прийнятті на роботу, так і згодом.

У разі запровадження гнучкого режиму працівники, які переводяться на цей  режим  праці,  повинні  бути  поінформовані та ознайомлені з строком, порядком та умовами його застосування не пізніше, як за місяць. Переведення працівників здійснюється за їх згодою і оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням конкретних строків і умов його застосування.   

Організація праці працівників в  умовах  гнучкий режим передбачає три  складові робочого часу,  на які може поділятися робочий день (зміна):

- фіксований час - це час, коли працівник обов'язково повинен бути на робочому місці і виконувати безпосередньо свої виробничі функції;

- змінний час - це час, коли працівник на свій  розсуд може починати та закінчувати свій робочий день (зміну). Це, як правило, одна-дві години перед початком (закінченням) зміни та час  перерви на відпочинок і харчування;

- час перерви на відпочинок і харчування,  який може складати від  30  хвилин  до  двох  годин  на  зміну.  Цей  час   працівник використовує  на  свій  розсуд  і  може бути відсутнім на робочому місці.

В умовах гнучкого режиму тривалість робочого часу (зміни) не може перевищувати 12 годин на добу.

Обов'язковою умовою застосування гнучкого режиму є забезпечення обліку відпрацьованого  робочого  часу  та  контролю  за трудовою дисципліною працюючих в цьому режимі. Відсутність працівника на його робочому місці у фіксований час без поважних причин  має  вважатися  порушенням трудової дисципліни. 

Отже, гнучкий режим робочого часу є зручним для студентів, які навчаються за денною формою, оскільки через розклад занять у навчальному закладі вони не завжди мають можливість працювати в режимі робочого часу відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Наприклад, протягом дня він може працювати 3 години зранку (з 8-00 до 11-00), а потім ще 4 - ввечері (з 17-00 до 21-00).

6. Відповідно до статті 3-1 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" (надалі - Закон № 108) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. 

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Отже, якщо працівник-студент, який поєднує роботу з денною формою навчання, відпрацьовує на підприємстві повну місячну норму робочого часу або виконує місячну (годинну) норму праці, то його розмір заробітної плати не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

У разі укладання із працівником-студентом трудового договору на умовах неповного робочого часу, оплата його праці провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку (частина друга статті 56 КЗпП).

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (стаття 108 КЗпП).

При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати (стаття 110 КЗпП, стаття 30 Закону № 108).

Отримувана студентом за місцем навчання стипендія не впливає на розмір заробітної плати.

Взяти до відома 

1. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням передбачено главою XIV КЗпП (статті 201- 220).

2. Роботодавець зобов'язаний приймати на роботу неповнолітніх працівників лише після попереднього медичного огляду, а також у подальшому - забезпечити його щорічні огляди до 21 року.

3. Частиною восьмою статті 6. Закону України від 15.11.96 №504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504) встановлено, що особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються, зокрема: 

- жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

- інвалідам;

- особам віком до вісімнадцяти років;

- чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

- працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою тощо (частина сьома статті 10 Закону № 504).

4. Відповідно до статей 198 і 199 КЗпП звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

5. Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (стаття 184 КЗпП).

Читати: 
Неповнолітній працівник: риторичні запитання та практичні відповіді

Деякі права та пільги молодих працівників

Щодо проведення медичних оглядів працівників певних категорій