
З
матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді начальника охорони
Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (відповідач,
Інститут) з 03 вересня 2003 року.
Відповідно до акту
від 26 серпня 2015 року, складеного та підписаного заступником директора із
загальних питань, провідним бухгалтером та інженером з підготовки кадрів,
позивач 26 серпня 2015 року о 12 год. 40 хв. знаходився на робочому місці в
нетверезому стані (відчувався різкий запах алкоголю, спостерігались хитлива
хода, надзвичайна балакучість, безглузді погрози), у зв’язку із чим йому
запропоновано пройти медичний огляд з приводу стану сп'яніння.
Як зазначається в акті, працівник відмовився пройти медичний огляд за направленням з приводу його знаходження на робочому місці в нетверезому стані. З огляду на ці обставини та на підставі службової записки заступника директора та вказаного акту відповідним наказом по Інституту позивача було відсторонено від роботи у зв’язку із знаходженням на робочому місті у нетверезому стані.
При цьому останній
відмовився від надання пояснень з приводу знаходження на робочому місці в
нетверезому стані, про що комісією складено відповідні акти. 01 вересня 2015
року керівник Інституту звернувся до голови профспілкового комітету з поданням
про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником з підстав,
передбачених пунктом 7 статті 40 КЗпП України, яку профспілка працівників НАН
України надала. Наказом від 14 вересня 2015 року позивача було звільнено з
займаної на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.
Оскаржуючи наказ до
суду, позивач вказував, що його звільнення є незаконним, пов'язане із
упередженим ставленням до нього заступника директора Інституту, медичний
висновок для підтвердження його нетверезого стану відсутній, і він не перебував
на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння. Рішенням суду першої інстанції,
залишених без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
На обґрунтування
касаційної скарги позивач зазначав, що звільнення його з роботи здійснено
незаконно, оскільки до нього не застосовувались дисциплінарні стягнення, він не
давав пояснень та не підписував ніяких, пов’язаних зі звільненням, документів,
медична експертиза на підтвердження стану сп'яніння не проводилась.
Однак Верховний Суд
у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду судові рішення залишив без
змін, нагадавши, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне
сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами
доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Суд також послався
на пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про
практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до якого на підставі
пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) можуть бути звільнені з роботи працівники за появу
на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в
будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від
роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки.
Таким чином,
враховуючи, що перебування позивача на робочому місці в стані алкогольного
сп'яніння підтверджено актом, складеним та підписаним трьома посадовими особами
роботодавця, а також поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні, той
факт, що позивач відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння
за направленням відповідача, самостійно відповідний медичний огляд не пройшов,
профспілкова організація надала згоду на його звільнення за пунктом 7 статті 40
КЗпП, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення
позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.
Читайте:
Дії особи, що
полягають у відмові від проходження медичного огляду на стан наркотичного
сп'яніння в медичному закладі, який не є найближчим для особи, що підлягає
такому огляду, не можуть тягнути за собою адміністративну відповідальність (справа № 567/654/18)
Відмова від
повторного проходження огляду на стан сп'яніння не підтверджує факт вчинення
адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП
(суд у справі №552/1316/19 від 02.04.2019).
У кримінальних
провадженнях допустимо доводити стан сп'яніння і іншими, окрім лікарського
огляду, доказами (ВС/ККС, справа № 571/1436/15-к, від 03.12.2019).
Одного Протоколу
замало для підтвердження стану алкогольного сп'яніння водія і без належних
доказів суд закриває справу (постанова Деснянського районного суду м. Києва від
09.11.2016).
Звільнення за появу
на роботі у нетверезому стані, належність і допустимість доказів алкогольного
сп'яніння (ВС/КЦС, справа № 333/5649/16-ц, від 25.07.18).
Висновки медичної
комісії щодо встановлення факту алкогольного сп'яніння є лише фіксацією
порушення трудової дисципліни, не носять характеру обов'язкових для виконання і
не є предметом оскарження (ВС/КЦС, справа № 604/725/14-ц, від 20.06.2018).
Для звільнення
працівника з підстав перебування на робочому місті в стані алкогольного сп'яніння
у разі відмови від обслідування можливе навіть і без проходження останнім
медичного обслідування (справа № 640/17224/15-ц від 23.01.2018).