Із працівником розривають трудовий договір. У такій
ситуації, незалежно від причини звільнення, роботодавець, відповідно до статей
47 і 116 Кодексу законів про працю України (надалі
– КЗпП), зобов’язаний провести з ним остаточний розрахунок та виплатити всі
належні йому відповідно до трудового законодавства суми. Що це за суми?
Заборгованість із заробітної плати, компенсація за невикористані дні відпусток,
вихідна допомога, заборгованість за іншими розрахунками.
Заробітну плату в місяці звільнення нараховують
пропорційно відпрацьованому часу. Як правило, з її розрахунком проблем не
виникає. Тому зупинимося на випадках нарахування вихідної допомоги та
компенсації за невикористані дні відпустки.
Вихідна допомога
Вихідну допомогу при звільненні нараховують і
виплачують не всім працівникам, а тільки тим, трудовий договір з якими
розривають за підставами, переліченими у статті 44 КЗпП. Розмір вихідної
допомоги встановлюють КЗпП та колективний договір підприємства, установи,
організації (надалі – підприємство).
Залежить він від підстави, за якою розривають трудовий договір.
Законодавчо встановлені
мінімальні розміри вихідної допомоги залежно від причини звільнення
Підстава для припинення трудового
договору
|
Мінімальний розмір вихідної допомоги (стаття 44 КЗпП
|
Відмова
працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із
підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження
роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП)
|
Середній
місячний заробіток
|
Зміни в
організації виробництва і праці, у тому числі ліквідація, реорганізація,
банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення
чисельності або штату працівників (пункт
1 частини першої статті 40 КЗпП)
|
|
Виявлення
невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок
недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню
цієї роботи, а також відмова в наданні допуску до державної таємниці або
скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на
працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП)
|
|
Поновлення
на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (пункт 6 частини першої статті 40 КЗпП)
|
|
Порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про
працю, умов колективного або трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП)
|
Тримісячний
середній заробіток
|
Припинення
повноважень посадових осіб (пункт 5
частини першої статті 41 КЗпП)
|
Шестимісячний
середній заробіток
|
Зауважимо, що виплата
вихідної допомоги працівникам, які призиваються на військову службу або
направляються на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 частини першої статті 36), чинною редакцією статті 44
КЗпП не передбачена.
Водночас слід зазначити,
що відповідно до частини перша статті 21 Закону України від 25.03.92 № 2232
"Про загальний військовий обов'язок і військову службу" громадянам
України, , які звільняються з роботи у зв'язку з призовом або прийняттям на
військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі двох прожиткових
мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
Порядок виплати грошової
допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.15 № 587.
Виплата допомоги здійснюється
військовими комісаріатами на
підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової
військової служби. Допомога виплачується шляхом її перерахування військовим
комісаріатом на рахунок у банку, зазначений її одержувачем, або через касу
військового комісаріату. Видатки на виплату
допомоги включаються до обсягу видатків на проведення чергових призовів на
строкову військову службу та здійснюються за рахунок коштів державного
бюджету.
|
|
Наведені вище розміри вихідної
допомоги, передбачені статтею 44 КЗпП, є законодавчо встановленими мінімальними
гарантіями, нижче за які роботодавець не має права виплачувати вихідну
допомогу. Водночас в колективному договорі підприємства може бути встановлено
виплату вихідну допомогу в більшому розмірі, ніж він передбачений законодавцем.
Виплата вихідної допомоги в
більшому розмірі може бути передбачена також іншими законодавчими актами. Так, відповідно
до пункту 7 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 21 і пункту 1 частини першої статті 22
Закону України від 28.02.91 № 796 "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі
– Закон № 796) у разі звільнення працівників, віднесених до категорій 1,2,3
громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, через ліквідацію,
реорганізацію або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або
штату працівників, їм виплачується допомога в розмірі трикратної
середньомісячної заробітної плати,
У цьому випадку виплата вихідної
допомоги здійснюється підприємством (за
місцем основної роботи громадян) за рахунок коштів, перерахованих
роботодавцю центрами з нарахування та виплати соціальної допомоги, управліннями
праці та соціального захисту населення (підпункт 6 пункту 4 і 5 Порядку використання коштів
державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 20.09.05 N 936).
Нарахування
вихідної допомоги
Вихідна допомога виплачується в
розмірі не менше середнього місячного, тримісячного або шестимісячного
заробітку. Отже, розрахунок вихідної допомоги залежить від середньомісячного
заробітку.
Порядок обчислення середньої заробітної плати,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 100 (надалі – Порядок № 100).
Для того, щоб визначити
середньомісячну заробітну плату працівника (ЗПсер), потрібно
середньоденну заробітну плату (ЗПдн) помножити на середньомісячне
число робочих днів (РДсер) у розрахунковому періоді (пункт 8 Порядку № 100). Тобто: ЗПсер =
ЗПдн х РДсер.
А це означає, що для розрахунку середнього
заробітку необхідно:
- визначити розрахунковий період;
- розрахувати середньоденної заробіток працівника;
- підрахувати середню кількість
робочих днів у розрахунковому періоді.
Розрахунковий період - залежить
від конкретної ситуації, тому непоодинокі випадки нетипових ситуацій. У
загальному випадку, вихідну допомогу розраховують виходячи з виплат за останні
два календарні місяці роботи (з 01 по 01 числа), що передують місяцю звільнення
працівника (абзац третій пункту 2 Порядку № 100).
Визначення розрахункового
періоду для обчислення суми вихідної
допомоги
Ситуація
|
Розрахунковий період
|
Працівник відпрацював більше 2 календарних
місяців
|
Останні 2 календарні місяці роботи, що передують
звільненню (абзац третій пункту 2 Порядку № 100)
|
Приклад 1
Працівник звільняється 31 липня
2019 року у зв’язку із скороченням штату.
До розрахункового періоду увійдуть 2 останніх календарних місяці перед
звільненням: травень - червень 2019 року. Попри те, що працівник відпрацював липень повністю, цей місяць у розрахунковий період не включаємо
|
|
Протягом останніх 2 календарних місяців працівник не
працював (тимчасова непрацездатність, додаткова відпустка, навчальна
відпустка)
|
Попередні 2 місяці роботи (абзац четвертий пункту 2
Порядку № 100)
|
Приклад 2
Працівник
звільняється 12 серпня 2019 року у зв’язку із скороченням штату.
У червні 2019
року він був тимчасово непрацездатним, а в липні 2019 року - перебував у
відпустці.
Для розрахунку суми вихідної
допомоги беремо виплати за попередні 2 місяці роботи: квітень - травень 2019
року. Оскільки протягом останніх 2 календарних місяців працівник фактично не
працював (хворів і був у відпустці)
|
|
Працівник відпрацював менше 2 календарних місяців
(працівник-новачок)
|
Фактично відпрацьований період (абзац третій
пункту 2 Порядку № 100, лист
Міністерства соціальної політики України від 08.11.16 № 1537/13/84-16)
|
Приклад 3
Працівник прийнятий на роботу 27 червня 2019 року, а звільняється - 12
серпня 2019 року (є один повністю відпрацьований місяць (з 01 по 01 число)).
Для розрахунку суми вихідної допомоги беремо
заробіток за фактично відпрацьований час: за період з 27 червня по 30 липня
2019 року (а не 12 серпня!).
|
|
Приклад 4
Працівник прийнятий на роботу 29 липня 2019 року, а звільняється - 12
серпня 2019 року (немає жодного повністю відпрацьованого місяця (з 01 по 01
число)).
Для розрахунку вихідної допомоги беремо заробіток
за фактично відпрацьований час: за період з 29 липня по 12 серпня 2019 року
|
|
Протягом останніх 2 місяців працівник періодично
не працював з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка)
|
Останні 2 календарні місяці за винятком часу,
протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних
причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково
(абзац шостий пункту 2 Порядку № 100)
|
Приклад 5
Згідно з наказом працівник має бути звільнений 26
липня 2019 року у зв’язку із скороченням штату. 24 липня 2019 року він ліг у лікарню. Листок
непрацездатності закритий 07 серпня 2019 року.
Оскільки звільняти працівника
за ініціативою роботодавця в період його тимчасової непрацездатності заборонено, днем його звільнення буде один
з наступних днів після закінчення його хвороби. Приміром - 08 серпня 2019 року.
Відповідно розрахунковим періодом стане червень - липень 2019 року, без
урахування днів тимчасової непрацездатності звільненого працівника.
|
|
Протягом останніх 4 місяців працівник не працював із поважних причин
(був оформлений простій не з вини працівника, тимчасова непрацездатність і
був у відпустці)
|
Розрахункового періоду немає. Розрахунок проводимо виходячи зі
встановленої працівникові тарифної ставки, посадового окладу (абзац четвертий
пункту 2 Порядку № 100).
Останні 2 календарні місяці роботи використовуємо для визначення
середньомісячного числа робочих днів
|
Приклад 6
Працівник звільнений 31 липня
2019 року через скорочення штату. При цьому в травні - червні 2019 року він
був тимчасово непрацездатним, у березні - квітні 2019 року - був у відпустці.
Місячний посадовий оклад станом на липень 2019 року складає 4073 гривен.
У розрахунок беремо посадовий оклад, що діє в місяці звільнення (4073
гривен), і кількість робочих днів за останні 2 місяці за графіком роботи
роботодавця. У травні - 22 робочих дні (з урахуванням перенесення святкових
днів), в червні - 18 робочих днів. Середня заробітна плата для розрахунку
вихідної допомоги складе: (4073 гривен + 4073 гривен) : (22 робочих дня травня + 18 робочих днів червня) = 203,65 гривен.
|
|
Розрахунок
середньоденної заробітної плати
Щоб розрахувати
середньоденну заробітну плату, треба розділити заробітну плату за фактично
відпрацьовані в розрахунковому періоді робочі дні (ЗПф) на кількість
відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (РДф) (абзац
перший пункту 8 Порядку № 100): ЗПдн = ЗПф : РДф.
Звичайно, кількість
робочих днів, фактично відпрацьованих у розрахунковому періоді, підрахувати не
складно. Особливу увагу тут треба приділити виплатам, які братимуть участь у
розрахунках або ні (повний перелік яких визначено пунктами 3 і 4 Порядку №
100). При визначенні суми виплат з метою розрахунку вихідної допомоги
враховуються такі особливості.
F Усі виплати
беруться в тому розмірі, в якому вони нараховані. Тобто без вирахування сум
відрахувань на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із
заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без
позбавлення волі.
F Усі виплати
відносяться до тих місяців, за які вони нараховані. Тільки премії включають у
заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю
із заробітної плати (лист Міністерства соціальної політики України від 09.12.11№ 1105/13/81-11).
F Квартальні премії,
а також премії, нараховані за триваліший проміжок часу, включаються в
розрахунок у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді
(лист Міністерства соціальної політики України від 21.09.12 № 991/13/84-12).
F Разову винагороду
за підсумками роботи за рік і вислугу років, нарахована в поточному році за
попередній календарний рік, розподіляються, додаючи до заробітку кожного місяця
розрахункового періоду 1/12 винагороди (лист Міністерства соціальної політики
України від 18.06.19 № 927/0/206-19).
Якщо робочі дні в
розрахунковому періоді відпрацьовані не повністю, премії, винагороди та інші
заохочувальні виплати враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в
розрахунковому періоді (абзаци перший і другій пункту 3 Порядку № 100).
F Якщо в
розрахунковому періоді підвищувалися тарифні ставки (оклади), проводиться
коригування середньої заробітної плати згідно з пунктом 10 Порядку № 100.
Приклад 7
Працівник - головний спеціаліст ОМС звільнений у
серпні 2019 року, а з 25 червня 2019 року. йому був підвищений посадовий оклад згідно
з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.19 № 525. Як розрахувати
суму вихідної допомоги?
Розрахунковий період: червень -
липень 2019 року. Враховуючи те, що підвищення посадового окладу відбулося в
розрахунковому періоді, заробітну плату, нараховану за червень до 25 червня
2019 року, слід відкоригувати (помножити) на коефіцієнт підвищення окладу.
Заробітну плату, нараховану за період з 25 червня по 30 червня 2019 року, а
також за липень 2019 року враховуємо у фактично нарахованому розмірі.
|
Підрахування середньомісячного числа робочих днів
Середньомісячне число робочих днів можна знайти,
розділивши на 2 сумарну кількість робочих днів за останні два календарні місяці
згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
При п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними
днями (субота і неділя) такі дані можна отримати з листів Міністерства
соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу
на…рік" (у 2019 році - від 08.08.18 № 78/0/206-18; на 2020 рік - від 29.07.19 № 1133/0/206-19).
Для шестиденного робочого тижня тривалість
робочого часу розраховується підприємством самостійно.
Звертаємо увагу. Якщо працівник працює за індивідуальним
графіком роботи, то при обчисленні середньомісячного числа робочих днів
враховують режим роботи саме цього працівника, а не підприємства.
Для працівників-почасовиків, працівників з
підсумованим обліком робочого часу (як і для працівників, зайнятих неповний
робочий день), також обчислюють середньомісячне число робочих днів (а не
годин).
Отже, знайдена кожна складова для розрахунку
середньоденної заробітної плати. Залишилося лише підставити числові значення у
формулу, наведену вище. Отримавши середньомісячну заробітну плату, можемо
вичислити вже і розмір вихідної допомоги. Але щоб усе стало зрозуміліше,
наведемо числовий приклад.
Приклад 8
(у розрахунковому періоді - премії і
лікарняні). 02 серпня 2019 року працівник звільнений на підставі пункту. 6
статті 36 КЗпП. У розрахунковому періоді йому були нараховані:
•за червень 2019 року:
- заробітна плата за відпрацьований час -
4088,89 гривен;
- премія за травень - 460 гривен;
- відпрацьовано 16 робочих днів;
- за графіком - 18 робочих днів (03 і 04 червня
був у відпустці без збереження заробітної плати (стаття 26 Закону про
відпустки);
•за липень 2019 року:
- заробітна плата -
3600 гривен;
- премія за червень -
408,89 гривен;
- лікарняні (працівник
хворів з 01 по 05 липня) - 850 гривен;
- відпрацьовано 18
робочих днів;
- за графіком - 23
робочих дні.
В якому розмірі треба нарахувати працівнику вихідну допомогу?
|
Розрахунковий період: червень - липень 2019 року. Знайдемо розмір середньоденної зарплати. При цьому пам’ятаємо, що:
Ø із
розрахункового періоду необхідно виключити дні тимчасової непрацездатності, а
при розрахунку середньоденної зарплати не враховувати лікарняні. Також треба
виключити дні відпустки за свій рахунок;
Ø премії
слід урахувати пропорційно відпрацьованим дням у розрахунковому періоді
(кількість робочих днів відпрацьована не повністю). Звідси:
- кількість фактично відпрацьованих робочих
днів у розрахунковому періоді - 34 робочих дні (16 червень + 18
липень);
- сума премії, яка візьме участь у розрахунку
середньої зарплати, складе 720,54 гривен = ((460 гривен + 408,89 гривен) :
(18 робочих днів червня + 23 робочих дні липня) х
34 робочих дні);
- виплати, нараховані за фактично
відпрацьований час - 8409,43 гривен = (4088,89 + 3600 + 720,54).
Лікарняні не враховуємо.
Визначимо
середньоденну заробітну плату: 8409,43 гривен : 34 робочих дні = 247,34
гривен.
Середньомісячна
кількість робочих днів: (18 робочих днів червня + 23
робочих дні липня) : 2 = 20,5 робочих
днів.
Розрахуємо
середньомісячний заробіток: 247,34 гривен х 20,5 робочих днів = 5070,47
гривен.
Оскільки
працівник звільняється на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП, сума вихідної
допомоги дорівнюватиме одній середньомісячній заробітній платі — 5070,47
гривен.
|
Компенсація за невикористані дні
відпусток
Працівники підприємств, незалежно від форм
власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті, що працюють за
трудовим договором у фізичних осіб, мають право на відпустку, яке закріплене у
КЗпП і Законі України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон про відпустки).
Тривалість всіх видів відпусток обчислюють в календарних днях і відлік стартує
з першого дня роботи.
Відповідно до статті 84 КЗпП і статті 24 Закону про
відпустки:
ü у разі
звільнення:
- працівника йому виплачується грошова компенсація
за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки
працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства
підгрупи А I групи;
- керівних, педагогічних, наукових,
науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до
звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується
за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості;
ü у разі переведення працівника на роботу на інше
підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток
за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке
перейшов працівник;
ü у разі
смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних
відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або
повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи,
виплачується спадкоємцям.
Звертаємо увагу, що особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх
видів відпусток грошовою компенсацією не допускається (частина п’ята статті 24
цього закону).
Водночас, законодавцем не передбачено виплату компенсації при звільненні за невикористані: пільгові відпустки
працівникам, віднесеним до категорій 1 і 2 громадян які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи; додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; творчі
відпустки; відпустки для підготовки та участі в змаганнях тощо.
Отже, роботодавець має виплатити працівнику компенсацію
за невикористані щорічні (основна чи додаткова) відпустки (стаття 4 Закону про
відпустки), а також додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (стаття 19
Закону про відпустки), - незалежно від причин звільнення.
Компенсації підлягають усі дні всіх невикористаних
працівником щорічних відпусток незалежно від того, скільки років вони не
надавалися. Також законодавцем не встановлено строків давності, після яких
втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.
Алгоритм підрахунку залежить від виду відпустки. За
роз’ясненням Міністерства праці та соціальної політики України по кожному виду
відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних
днів провадиться окремо (лист від 24.06.11 № 208/13/116-11 щодо грошової
компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток).
Щорічна основна відпустка
Обчислення ведуться за кожен
відпрацьований робочий рік, оскільки саме за нього працівник мав би
скористатись щорічною відпусткою повної тривалості, яка для нього встановлена
законодавцем. Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку, обчислюється за
правилами статті 82 КЗпП і статті 9
Закону про відпустки.
F Стаж, що дає право на щорічну відпустку за останній відпрацьований рік
(відлік стартує щороку із дати прийняття на роботу працівника та звершується
днем його звільнення), обчислюється в календарних днях. Святкові та неробочі
дні (стаття 73 КЗпП) під час визначення тривалості щорічних відпусток та
додаткової відпустки на дітей, не враховуються.
Наприклад, якщо працівника прийнято на роботу 02 січня 2018 року, а звільнився він
20 лютого 2020 року, то за останній робочий рік стаж роботи, що давав йому право
на щорічну основну відпустку, рахуємо із 02 січня.2020 року до дати звільнення –
20 лютого цього ж року. Тоді він складе: ( 30 – 1 святковий день) + 20. = 49 календарних
днів.
F Залежно від категорії до якої відносять працівника, обирається тривалість
його щорічної основної або додаткової відпустки. Як правило, переважна
більшість працівників має право на щорічну основну відпустку 24 календарних днів.
F Розраховується кількість календарних днів відпустки, які припали на
останній відпрацьований рік (для тих, хто працює менше року, обчислення відразу
ведуться із дати прийняття до дати звільнення) за формулою: тривалість щорічної
відпустки : 354 (355 - якщо рік "високосний") х стаж роботи за
останній робочий рік. = кількість невикористаних календарних днів щорічної відпустки.
Зважайте, що отриманий результат
округлюється до цілого числа за математичними правилами. Наприклад: 24 : 354 х 189 = 13 календарних
днів (з округленням).
F Для визначення кількості днів невикористаної відпустки, за яку виплачується
грошова компенсація, треба від отриманого результату (кількість невикористаних
календарних днів щорічної відпустки) відняти
кількість уже використаних календарних днів щорічної відпустки за останній рік і
додати кількість календарних днів невикористаної
щорічної відпустки, які залишились за попередні робочі роки. Інформацію про
надані працівнику за усі робочі роки
відпустки беремо із розділу V "Відпустки" Особової картки працівника
(форма № П-2). Типова форма первинного обліку N П-2 "Особова картка
працівника", затверджено наказом Державного комітету статистики України, Міністерства
оборони України від 25.12.09 № 495/656.
Наприклад, за останній відпрацьований рік із 17 квітня.2019 року до 14 березня 2020
року працівник за підрахунками має право на 22 календарних дні щорічної
основної відпустки, з яких 14 днів він уже використав, а за відпрацьований рік
із 17 квітня 2018 року (дата прийнятті на роботу) до 17 квітня.2019 року він
використав 21 день із 24 днів щорічної основної відпустки. В результаті
кількість календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, за які
треба виплати грошову компенсацію при звільненні, складає: (22 – 14) + (24 –
21) = 11 календарних днів.
Додаткова відпустка на дітей
Додаткова відпустка працівникам,
які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства
підгрупи А I групи надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і
неробочих днів (стаття 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання
цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів
(стаття 19 Закону про відпустки).
У контексті виплати компенсації
за невикористану додаткову
відпустку важливі передусім тривалість та порядок надання такої відпустки.
Отже:
F Додаткова відпустка на дітей надається за календарний рік, а не робочий рік
і незалежно від накопиченого стажу роботи, як це працює зі щорічними основними відпустками.
F На такий вид відпустки повної тривалості працівник набуває право в
будь-який час протягом року незалежно від відпрацьованого у цьому році часу та
дати народження дитини (або досягнення нею граничного віку). Головне - це
виникнення у році підстави для її надання: народження другої дитини,
усиновлення дитини, отримання дитиною інвалідності тощо.
За роз’ясненням Міністерства
соціальної політики України, якщо жінка після народження другої дитини не
приступала до виконання своїх трудових обов’язків за посадою та не відпрацювала
жодного робочого дня, то права на додаткову відпустку на дітей вона ще не
набуває (лист від 26.03.18 № 480/0/101-18/284).
F На прохання працівника додаткова відпустка на дітей не може бути поділена на частини будь-якої тривалості, адже законодавець
цього не передбачає.
F Ураховуючи те, що надання такої відпустки прив’язано до календарного року,
то працівник не може скористатися в одному році двічі додатковою відпусткою на
дітей за різними місцями роботи. Якщо, наприклад жінка, звільнилася з
попереднього місця роботи в поточному році й вже використала своє право на додаткову відпустку на дітей, або при
звільненні отримала за нею грошову компенсацію,
тоді на новому місці роботи цього ж року відпустка вже не надається, а у разі
звільнення грошова компенсація також не виплачується.
Для цього, за роз’ясненням Міністерства
соціальної політики України, на нове місце роботи, працівник має надати довідку
з попереднього місця роботи про те, що вона не скористалася такої відпусткою в
поточному році та/або не отримувала за неї грошової компенсації (лист від 31.07.14 № 292/13/133-14 щодо надання відпусток особам, що мають дітей).
З наведеного випливає, що
роботодавець має вести щорічний облік такого роду відпусток та їх використання
у відповідному календарному році. Варто враховувати, що працівник може піти у
додаткову відпустку на дітей, яку не використану протягом попереднього
календарного року, у наступному календарному році. Законодавцем не передбачено
строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку
(лист Міністерства праці та соціальної політики України від 19.02.10 №48/13/116-10).
Підрахувати кількість
невикористаних днів додаткової відпустки на дітей простіше. Потрібно
підсумувати тривалість такої відпустки за кожен календарний рік, в якому
працівник мав на неї право, але не скористався ним.
Наприклад, у працівниці народилась друга дитина 12 березня 2016 року, а на роботу вона
вийшла 04 вересня 2017 року. При цьому, жінка скористалась додатковою
відпусткою наприкінці 2017 та протягом 2018 роках. За власним бажанням вона звільняється
23 березня 2020 року. В такому разі треба підсумувати невикористані додаткові
відпустки за 2019 і 2020 роки, тобто (10 + 10) = 20 календарних днів.
Визначення суми компенсації
Для обчислення середньої заробітної плати, зокрема, у випадках надання
працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої
відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають
дітей, або виплати їм
компенсації за невикористані відпустки, застосовується Порядок N 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення
середньої заробітної плати, зокрема, для виплати компенсації за невикористані відпустки
провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що
передують місяцю виплати компенсації за невикористані
відпустки. Працівнику, який пропрацював на підприємстві менше року, вона
обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до
першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану
відпустку.
Із розрахункового періоду виключають час, протягом
якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не
працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, а також
святкові та неробочі дні. Сюди потрапляють відпустки без збереження заробітної плати,
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
(шестирічного віку, якщо більшу тривалість не визначено у медичному висновку). Виплати,
що включаються у розрахунок середньої заробітної плати визначено пунктом 3
Порядку № 100, а які при обчисленні у всіх
випадках її збереження згідно
з чинним законодавством не
враховуються, - пунктом 4 Порядку.
При обчисленні середньої заробітної плати для
компенсації за невикористані відпустки,
до фактичного заробітку також включаються виплати за час, протягом
якого працівнику зберігається
середній заробіток (за час
попередньої щорічної відпустки,
виконання державних і громадських обов'язків, службового
відрядження тощо), та допомога у зв'язку
з тимчасовою непрацездатністю (абзац четвертий пункту
3 Порядку № 100).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 100 нарахування виплат
компенсації за невикористані відпустки,
тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення
сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за
менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів
року чи меншого відпрацьованого періоду
(за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат
перемножується на число календарних днів невикористаних щорічних відпусток, а
також додаткових відпусток на дітей, якщо на такі є право у працівників.
Святкові та
неробочі дні (стаття
73 КЗпП), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не
включаються і не оплачуються.
Розрахунок
компенсації на прикладах
Усі
окреслені правила та кроки для обчислення компенсації за невикористані
відпустки розглянемо на практичних ситуаціях, що дозволить зрозуміти алгоритм
розрахунку суми компенсації.
1. Працівник
прийнятий на роботу 05 червня 2017 року, він звільняється 01 квітня 2020 року.
За час роботи він використав повністю щорічні основні відпустки за 2017-2018
та 2018-2019 робочі роки, а за 2019-2020 робочий рік лише 14 календарних
дні. Працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних
дні. Його посадовий оклад за останні 12 місяців складає 8000 гривен,
сума відпускних у серпні 2019 року - 3796,60 гривен, нарахована у серпні
заробітна плата - 4571,42 гривен.
|
Для обчислення компенсацію за невикористану щорічну
основну відпустку розрахунковий період беруть з квітня 2019 року по березень
2020 року (включно).
Спочатку обраховуємо скільки календарних днів невикористаної
відпустки треба компенсувати працівнику при звільненні:
Знаходимо стаж в календарних днях, який надає
право на щорічну основну відпустку за останній робочий рік (з 05 травня 2019 року
по 01 квітня 2020 року, за виключенням святкових та неробочих днів):
26 + 28 + 31 + 30 + 30 + 30 + 30 + 30 + 29 + 29 + 30 + 1 = 324 календарних днів.
Обираємо тривалість щорічної відпустки на яку має
право працівник, у прикладі це основна - 24 календарних дні.
Обчислюємо кількість днів щорічної основної
відпустки, на яку має право працівник за останній робочий рік по дату свого
звільнення: (24 : 355) х 324 = 22 календарних днів.
Визначаємо кількість невикористаних календарних днів
щорічної основної відпустки, за яку треба виплатити компенсацію: 22 –
14 = 8 календарних днів.
Далі обраховуємо суму компенсації за невикористану
щорічну основну відпустку при звільненні:
Знаходимо сумарний заробіток за розрахунковий період
квітень 2019 року – березень 2020 року:
(8000 гривен х 11 місяців) + 3796,60 гривен + 4571,42 гривен = 96 368,02 гривен.
Визначаємо середньоденну зарплату: 96 368,02 гривен
: 355 календарних днів = 271,46 гривен.
Обчислюємо суму компенсації за невикористані 8 календарних
днів щорічної основної відпустки:
271,46 гривен х 8 календарних днів = 2171,68 гривен. |
2. Працівниця, яка має двох дітей,
прийнята на роботу 02 вересня 2019 року, а звільняється 30 березня 2020 року,
Її посадовий оклад складає 7000 гривен. Вона має право на щорічну
основну відпустку тривалістю 24 календарних днів і додаткову відпустку
на дітей - 10 календарних днів. За час роботи відпустками не
скористалася.
|
Для компенсації за невикористану щорічну основну
відпустку розрахунковий період беремо розрахунковий період вересень 2019 року
- лютий 2020 року.
Спочатку обраховуємо скільки календарних днів невикористаної відпустки треба компенсувати працівниці при звільненні:
Знаходимо стаж в календарних днях, який надає
право на щорічну основну відпустку за відпрацьований час із 02 вересня 2019
року по 30 березня 2020 року (включно), виключивши святкові та
неробочі дні:
29 + 30 + 30 + 30 + 29 + 29 + 29 = 206 календарних днів
Обираємо тривалість щорічної відпустки на яку має
право працівник, у прикладі це основна - 24 календарних дні, а також
враховуємо, що за 2019 і 2020 роки працівниця має право на додаткову відпустку
на дітей тривалістю 10 календарних днів.
Обчислюємо кількість днів щорічної основної
відпустки, на яку має право працівник за останній робочий рік по дату свого
звільнення: (24 : 355) х 206 = 14 календарних днів.
Визначаємо кількість невикористаних календарних днів
щорічної основної відпустки та додаємо до них невикористані додаткові
відпустки на дітей, за які треба виплатити компенсацію: 14 + 10 +
10 = 34 календарних дні.
Далі обраховуємо суму компенсації за невикористану
щорічну основну відпустку при звільненні:
Знаходимо сумарний заробіток за розрахунковий період
вересень 2019 – лютий 2020 роки: 7000 гривен х 6 місяців. =
42 000 гривен.
Підсумовує кількість календарних днів у
розрахунковому періоді: 30 + 30 + 30 + 30 + 29 +
29 = 178 календарних днів.
Визначаємо середньоденну зарплату: 42 000 гривен :
178 календарних днів = 235,96 гривен.
Обчислюємо суму компенсації за невикористані календарних
днів щорічної основної відпустки: 235,96 гривен х 34 календарних дні = 8022,64 гривен.
|
3. Працівник
прийнятий на роботу 17 лютого 2020 року, а 27 березня 2020 року він
звільняється. Посадовий оклад у нього 9000 гривен. Має право на щорічну
основну відпустку 24 календарних дні.
|
Зважаючи, що у працівника немає жодного повного
відпрацьованого місяця (з першого по перше число), які передують його
звільненню, тоді компенсацію за невикористану відпустку обчислюємо виходячи з
посадового (місячного) окладу (тарифної ставки), установленого на момент її
нарахування (абзац третій пункту 4 Порядку).
Проте для початку обраховуємо
скільки календарних днів невикористаної відпустки треба компенсувати працівникові
при звільненні.
Знаходимо стаж в календарних днях, який надає
право на щорічну основну відпустку за відпрацьований час із 17 лютого по 27
березня 2020 року (включно), виключивши святкові та неробочі дні: 13 +
26 = 39 календарних днів.
Обчислюємо кількість днів щорічної основної
відпустки, на яку має право працівник за такий короткий відпрацьований час: (24
: 355) х 39 = 3 календарних дня.
Уже звично обраховуємо суму
компенсації за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні:
Знаходимо сумарний заробіток, який визначаємо для
такої ситуації перемноживши посадовий оклад на 12 місяців: 9000 гривен
х 12 місяців. = 108 000 гривен.
Визначаємо середньоденну зарплату, зважаючи що тут
беремо 12-місячний розрахунковий період: 108 000 гривен :
355 календарних днів = 304,23 гривен.
Обчислюємо суму компенсації за невикористані 3 календарних
дня щорічної основної відпустки: 304,23 гривен х 3 календарних дня
= 912,69 гривен.
|
Відрахування (утримання) із заробітної
плати
Частиною першою статті 26 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" (надалі – Закон про оплату праці) визначено, що відрахування із
заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених
законодавством України.
Відповідно до статті 22 Закону про відпустки у разі
звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав
відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець
провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в
рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Водночас, відрахування не
провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
- призовом або прийняттям (вступом) на військову
службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
- переведенням працівника за його згодою на інше
підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами
України;
- відмовою від переведення на роботу в іншу
місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у
зв'язку з істотною зміною умов праці;
- змінами в організації виробництва та праці, в
тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства,
скороченням чисельності або штату працівників;
- виявленням
невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок
недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню
даної роботи;
- нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд
внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з
вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий
термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
- поновленням на роботі працівника, який раніше
виконував цю роботу;
- направленням на навчання;
- виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані
дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.
Статтею 127 КЗпП встановлено, що відрахування із заробітної плати працівників для
покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитись
за наказом чи розпорядженням роботодавця:
- для повернення авансу, виданого в рахунок
заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних
помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу,
виданого на службове відрядження; на господарські потреби, якщо працівник не
оспорює підстав і розміру відрахування.
У цих
випадках роботодавець вправі видати наказ чи розпорядження про відрахування не
пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення
авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
- при відшкодуванні шкоди, завданої з вини
працівника підприємству (стаття 136 КЗпП).
Крім цього, при проведенні остаточного розрахунку
із заробітної плати працівника можуть здійснюватися утримання за виконавчими документами
(про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів,
відшкодування шкоди за рішенням суду тощо). Відповідно до частини третьої
статті 68 Закону України від 02.06.16 № 1404 "Про виконавче
провадження" державний виконавець виносить постанову про звернення
стягнення на заробітну плату працівника-боржника, яка надсилається для
виконання підприємству, яке виплачує йому заробітну плату та інші доходи. Підприємство
щомісяця надсилає державному виконавцю звіт про здійснені відрахування із
заробітної плати (інших доходів) працівника-боржника та виплати за встановленою
формою (частина перша статті 69 цього закону).
Звертаємо увагу. У разі припинення перерахування коштів стягувачу
підприємство не пізніш як у триденний строк повідомляє державному виконавцю про
причину припинення виплат (у даному випадку звільнення працівника) та
зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно
відоме (частина друга статті 69 цього
закону).
Оскільки, відповідно до статті 18813 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання законних вимог
державного виконавця, зокрема, щодо несвоєчасного подання або неподання звітів
про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, - тягнуть за
собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Відповідно до підпунктів 1 і 2 пункту 12 Переліку
видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з
подружжя, дітей, батьків, інших осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 N 146,
утримання аліментів не провадиться, зокрема, з:
ü вихідної
допомоги при звільненні;
ü компенсації
працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні
одержує компенсацію за відпустку,
не використану протягом
кількох років.
Варто пам’ятати, що при кожній виплаті заробітної плати загальний
розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо
передбачених законодавством України, - 50% заробітної плати, яка належить до
виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома
виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50%
заробітку. Зазначені обмеження, не поширюються на відрахування при стягненні
аліментів на неповнолітніх дітей, - у цьому випадку їхній розмір не може
перевищувати 70% (стаття 128 КЗпП) .
Заборонено
здійснювати відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат,
на які згідно з законодавством не звертається стягнення. (стаття 129 КЗпП).
Виконуючи вимоги частини першої статті 30 Закону
про оплату праці, роботодавець при кожній виплаті заробітної плати повинен
повідомити працівника про: загальну суму заробітної плати з розшифровкою за
видами виплат, розміри і підстави
відрахувань із заробітної плати, а також суму заробітної плати, що належить
до виплати.
Оподатковування остаточних виплат
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної
плати, затверджено наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 № 5 суми:
- грошових компенсацій у разі невикористання
щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток
працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством,
відносяться до виплат за невідпрацьований робочий час і включаються до фонду
додаткової заробітної плати (підпункту 12 пункту 2.2);
- вихідної
допомоги при припиненні
трудового договору, відносяться
до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (пункт 3.8).
Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) ставка податку
становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих
(виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати,
інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які
нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими
відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна
плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються
(надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із
законом (.підпункт 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПКУ. Винятки щодо невключення
до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку
доходів (визначені статтею 165 ПКУ), не поширюються на виплату заробітної плати,
грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та лікарняних.
Тобто, вихідна допомога у зв’язку із звільненням
працівника, в тому числі при виході на пенсію, включається до загального
місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних
осіб та відповідно оподатковується за ставкою 18% (підпункт 164.2.20 пункту
164.2 статті 164 ПКУ). При цьому до суми вихідної допомоги не застосовується
податкова соціальна пільга, оскільки така виплата не належить до фонду оплати
праці (підпункт 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 ПКУ).
Із суми вихідної допомоги утримується військовий
збір (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Державною податковою службою України надано
роз’яснення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб вихідної
допомоги (лист від 09.03.11 N 4628/6/17-0715).
Перелік
видів виплат, що
здійснюються за рахунок коштів
роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 22.12.10 N 1170, де пунктом 4 встановлено - вихідна допомога у разі
припинення трудового договору.
Звідси випливає, що єдиний
внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) на вихідну допомогу при
звільненні не нараховується.
Суми грошових компенсацій у разі невикористання
щорічних (основної та додаткових) відпусток і додаткових відпусток працівникам,
які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, що виплачуються при
звільненні, належать до зарплатних виплат і оподатковується за ставкою 18%. Це
стосується і військового збору (ставка якого становить 1,5 % об’єкта
оподаткування).
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України
від 08.07.10 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що базою
нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній
застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та
додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому
числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату
праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг)
за цивільно-правовими договорами.
Суми грошових компенсацій у разі невикористання,
зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених
законодавством, відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної
плати є оплатою за невідпрацьований час.
Ураховуючи наведене, у разі нарахування та виплати
підприємством суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки
звільненому працівнику, єдиний внесок на такі суми не нараховується, оскільки
суми зазначеної грошової компенсації є платою за невідпрацьований час, а
підприємство не має обов’язку страхувальника щодо звільненого працівника.
Що стосується питання відносно нарахування єдиного
внеску на суму грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки,
виплата якої провадиться працівнику в день звільнення разом із всіма сумами, що
належать йому від підприємства (стаття 116 КЗпП), а також на суму грошової
компенсації за невикористані дні щорічної відпустки працюючого робітника у
випадках і розмірах, передбачених законодавством, то зазначені суми згідно із
пунктом 1 частини першої статті 7 Закону N 2464 є базою нарахування єдиного
внеску.
Тож, в загальному випадку, компенсація за невикористану
відпустку, виплата
якої провадиться працівнику в день звільнення – об’єкт нарахування ЄСВ.
- Індивідуальна податкова консультація ДФСУ від 29.11.18 № 5003/6/99-99-13-02-03-15/ІПК щодо нарахування єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суми грошової компенсації
за невикористані дні щорічної відпустки звільненому працівнику)
- Лист Офісу ВПП ДФС від 15.02.19 №557/ІПК/28-10-27-01-11 щодо нарахування ЄСВ на суми грошової компенсації за
невикористані дні щорічної відпустки).
Строки проведення остаточного
розрахунку
Строки проведення остаточного
розрахунку з працівниками встановлені статтею 116 КЗпП. Розриваючи трудовий
договір, роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику всі належні йому суми в
день звільнення
Якщо працівник у день звільнення
не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня
після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо між
працівником та роботодавцем виник спір про розмір належних до виплати сум,
роботодавець повинен у зазначений вище строк виплатити працівнику не оспорювану
ним суму.
Про нараховані суми, які належить
виплатити працівнику при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити
працівника перед їх виплатою (частина перша статті 116 КЗпП). Оскільки форма
повідомлення законодавцем не встановлена, то роботодавець має право її
визначити самостійно. Таким повідомленням, наприклад, може бути як
розрахунковий лист, так і спеціально розроблена підприємством форма.
У разі, коли день виплати
заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна
плата виплачується напередодні. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати
працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших
платежів та їх черговості (стаття 24 Закону про оплату праці).
Відповідальність
підприємства-роботодавця за несвоєчасний розрахунок із працівником при
звільненні передбачена статтями 117 і 265 КЗпП, статтею 41 Кодексу України про
адміністративні правопорушення.
Якщо належні працівнику, який
звільняється, суми не виплачені з вини роботодавця в зазначені строки, то за
відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівнику його
середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина
перша статті 117 КЗпП).
За наявності спору про розмір
належних звільненому працівнику сум роботодавець повинен виплатити працівнику
його середній заробіток за весь час затримки в тому випадку, якщо спір вирішено
на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то
розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по
суті спору (частина друга статті 117 КЗпП).
