Досягнення держслужбовцем граничного віку: особа тимчасово непрацездатна

Державному службовцю (чоловіку) 12 лютого 2020 року виповнилося 65 років, але з 05 лютого по 13 лютого цього року він перебував на лікуванні в стаціонарному відділенні лікарні. Коли його можна звільнити з державної служби? Як бути в такому разі з оплатою лікарняного?

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу" (надалі - Закон № 889) однією з підстав припинення державної служби є досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.

У разі звільнення з державної служби за цією підставою, державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати (частина третя статті 83 цього закону).

Частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності а також у період перебування працівника у відпустці.

Отже, обмеження на звільнення працівників у період їхньої тимчасової непрацездатності поширюються лише на звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення, відповідно до частин першої та другої статті 87 Закону № 889, є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- ліквідація державного органу;

- встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

- отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

- вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення;

- може бути нез’явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

 За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов’язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Наказ чи розпорядження про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб’єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення (частина п’ята статті 87 Закону № 889).

З наведеного вище випливає, що жодних обмежень щодо припинення державної служби в період тимчасової непрацездатності державного службовця законодавцем не передбачено. Тому припинення державної служби, у даному випадку, має відбуватися в день досягнення державним службовцем 65-річного віку, тобто граничного віку перебування на державній службі – 12 лютого 2020 року.

Щодо оплати листка непрацездатності.  

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 23.09.99 № 1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема, застраховані особи - громадяни України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац другій частини другої статті 22 цього закону).

Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.15 № 440.

Дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною першою статті 24 Закону № 1105. Водночас, ці дні не оплачуються з підстав, передбачених статтею 23 цього закону.

Починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, виплата допомоги здійснюється Фондом соціального страхування.

Обчислення середньої заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1266.

Таким чином, ураховуючи, що листок непрацездатності державному службовцю відкрито під час перебування на державній службі, то він підлягає оплаті (починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності) незалежно від звільнення працівника. Тобто звільнення працівника, який захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності.