Припинення трудового договору у зв’язку зі смертю працівника

Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП) не передбачено підстав для припинення трудового договору у зв’язку зі смертю працівника.

Відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) положення цього кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Частиною першою статті 49 ЦК передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.

У даному випадку припинення трудового договору у зв’язку з смертю працівника провадиться на підставі норм трудового законодавства з урахуванням норм цивільного законодавства.

Підставою для видання розпорядчого акту (наказ, розпорядження) підприємства, установи, організації (надалі – підприємство) про виключення з особового складу померлого працівника, - є свідоцтво про смерть працівника, видане в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану, або виконавчим органом сільської, місцевої або міської ради, як підтвердження факту смерті особи. Медичне свідоцтво про смерть (форма №106/о) підставою для видачі наказу про звільнення у зв’язку із смертю не являється.

До відома. Інструкція щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о), затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.06 № 545, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1152/13026.

Копія свідоцтва про смерть працівника, засвідчена в установленому порядку відбитком печатки (за наявності), додається до розпорядчого акту.

Слід зазначити, що дата розпорядчого акту підприємства щодо припинення трудових правовідносин, як правило, не збігається з датою смерті працівника. Але, у будь-якому випадку, датою припинення трудового договору у зв’язку з смертю працівника, буде саме дата його смерті (зазначена в свідоцтві про смерть), незалежно від того працював у цей день померлий чи ні.

Відповідно до пункту 4.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального  захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110  (надалі - Інструкція), у разі смерті працівника  трудова  книжка  видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу.

У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у  графі 3 записується: "Роботу  припинено  у  зв'язку  зі  смертю", далі – заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.

Звертаємо увагу. Посилання на норму КЗпП не робиться

Якщо з якихось причин трудова книжка (її дублікат) не була одержана найближчими родичами померлого працівника, то вона, відповідно до пункту 6.2 Інструкції, зберігається протягом двох  років  у відділі кадрів  підприємства  окремо  від  інших  трудових  книжок працівників, які перебувають на  роботі. Після цього строку не затребувана трудова  книжка (її дублікат) зберігається в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку її можна знищити в установленому порядку.

У випадку визнання працівника безвісно відсутнім або оголошення фізичної особи померлою відповідно до ЦК рекомендується у трудовій книжці цього працівника у розділі "Відомості про роботу" зробити запис "Роботу припинено у зв’язку з визнанням судом особи безвісно відсутньою".

Як і інші відомості про роботу цей запис супроводжується зазначенням на її порядковий номер, дату припинення трудового договору і посиланням на дату і номер наказу про припинення трудового договору (дата якого буде визначена у судовому рішенні) (за аналогією з пунктом 4.3 Інструкції).

Остаточний розрахунок

На підставі розпорядчого акту підприємства щодо припинення трудового договору, померлому працівнику нараховуються всі належні йому суми, а саме: заробітна плата за фактично відпрацьований час, а також компенсація за невикористані дні щорічних відпусток (основна, додаткова), у тому числі соціальної відпустки на дітей (за наявності права на неї).

Наголошуємо. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Якщо працівник до моменту смерті був на лікарняному (тимчасово   непрацездатним) , що засвідчено оформленим належним чином листком непрацездатності, то такий листок непрацездатності потрібно оплатити. Оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачено обмежень щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі смерті працівника.

До відома.

*Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.01 №455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, яка визначає порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а також контроль за правильністю їх видачі.

*Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України від 03.11.04№532/274/136-ос/1406, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055.

Остаточні виплати заробітної плати, нараховані померлому працівнику, оподатковуються у загальному порядку.

 Відповідно до підпункту 169.3.4 пункту 169.3 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи.

Якщо працівник мав право на застосування до його заробітної плати податкової соціальної пільги, то таке право зберігається за ним і у місяці смерті.

Остаточні виплати

Перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) є спадкуванням (частина перша стаття 1216 ЦК).

Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тобто, за загальним правилом, якщо померлий працівник жив із родиною, то сума заробітної плати та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, не включаються до складу спадщини, а передаються членам його сім’ї.

Підпунктом 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції  зі  статистики  заробітної  плати, затверджено наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року  за № 114/8713, встановлено, що суми   грошових   компенсацій  у  разі невикористання  щорічних  (основної  та  додаткових) відпусток та додаткових  відпусток  працівникам,  які  мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством входять до фонду додаткової заробітної плати.

Звідси випливає, що роботодавець має право виплатити суми грошових компенсацій (за наявності) родичам померлого працівника.

Отже, з наведеного вище випливає, одержати належні померлому працівнику виплати мають члени сім’ї.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (надалі - СК) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Крім того, до членів сім’ї можуть бути віднесені особи, пов’язані з померлою особою кровним спорідненням або на інших підставах, установлених законом (утримання тощо), за умови, що виконуються такі вимоги, як спільне проживання, ведення спільного побуту і наявність загальних прав та обов’язків.

З положень статті 2 СК випливає, що членами сім’ї є батьки (усиновлювачі), баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки, брати і сестри, мачуха, вітчим, падчерка і пасинок спадкодавця.

До відома. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (частина перша статті 6 СК.

Повнолітні діти вважаються членами сім’ї тільки за умови спільного проживання з батьками. Тобто якщо, наприклад, на момент виникнення заборгованості із заробітної плати перед померлим працівником його дочка досягла повноліття, не пов'язана з ним спільним побутом і проживає окремо, то вона не має права на отримання зарплатних виплат, нарахованих померлому його роботодавцем (рішення Верховного Суду України від 26.12.2007 року "Про набуття статусу члена сім’ї").

Підставою для виплати зарплати померлого працівника членам його сім’ї є заява з проханням виплатити належні такому працівнику суми, а також свідоцтво про смерть.

Крім того, дружина (чоловік) для підтвердження статусу члена сім’ї померлого працівника має пред'явити свідоцтво про шлюб, дитина - свідоцтво про народження (про усиновлення).

Інші члени сім’ї повинні підтвердити і факт перебування в кровному спорідненні, і факт спільного проживання з померлим. Для документального підтвердження спільного проживання використовується довідка із ЖЕКу.

Слід зауважити, що ЦК не передбачено переваги в отриманні сум заробітної плати (та інших трудових виплат) одних членів сім’ї перед іншими. Тому якщо за виплатою сум заробітної плати, не отриманої працівником за життя, звертається не один член сім’ї, то такі суми розподіляються порівну.

Зазначимо, що суми заробітної плати та інших виплат, пов’язаних з трудовими правовідносинами, не отриманих померлим працівником за життя, спочатку не включаються до складу спадщини, і члени сім’ї не визнаються спадкоємцями таких виплат. Тільки в разі відсутності членів сім’ї померлого працівника заробітна плата включається до спадкової маси та спадкується в загальному порядку відповідно до норм ЦК.

Якщо суми заробітної плати призначені спадкоємцям за заповітом, право на їх спадкування виникне в таких спадкоємців тільки за відсутності членів сім’ї спадкодавця, які виявили бажання їх отримати.

Допомога на поховання

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 23.09.99 № 1105 “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (надалі – Закон) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Одним із видів матеріального забезпечення (у разі смерті застрахованої особи), яке надається за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (надалі - Фонд), є допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) (пункту 3 частини першої статті 20 Закону).

Слід зазначити, що статус пенсіонера мають також особи з інвалідністю.

Відповідно до статті 27 цього закону допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:

-  дружини (чоловіка);

- дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років;

- батька, матері;

- діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Водночас, звертаємо увагу, не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

Статтею 30 Закону передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Тобто, допомога на поховання призначається та надається лише за основним місцем роботи.

Рішення про призначення допомоги на поховання приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, установи, організації.

 У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

 У період проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або зняття з обліку після припинення діяльності особами, які провадять незалежну професійну діяльність, матеріальне забезпечення за страховими випадками застрахованим особам призначається та виплачується робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку такої діяльності чи реєстрації місця проживання таких осіб у порядку, встановленому правлінням Фонду.

Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування України, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина перша статті 28 Закону).

Відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 08.02.17 № 17 “Про встановлення розміру допомоги на поховання“ розмір допомоги на поховання становить 4100 гривен.

Допомога на поховання:

- застрахованої особи призначається сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради (частина третя статті 31 Закону);

- члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи (частина четверта статті 31 Закону).

З метою уникнення подвійної виплати допомоги на поховання застрахованої особи, до вказаних вище документів потрібно надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть (у разі реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської ради – довідку для отримання допомоги на поховання).

Юридичні та фізичні особи, які здійснили поховання і не є членом сім’ї померлого, для отримання допомоги на поховання також повинні надати копії документів, що підтверджують здійснення витрат на поховання.

Відповідно до статті 32 Закону:

- допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від Фонду відповідно до Закону (частина третя статті);

- не одержане у зв’язку зі смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім’ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям;

- не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

- суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення;

- надміру виплачені суми матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім’ї стягуються з них у судовому порядку (частина четверта статті).

Частиною п'ятою статті 32 Закону передбачено граничні строки набуття права на отримання матеріального забезпечення, у тому числі допомоги на поховання.

Так, допомога на поховання виплачується у разі, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 (дванадцяти) календарних місяців із дня смерті застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на її утриманні.

Слід зазначити, що дванадцяти місячний період відлічується з дня смерті застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на її утриманні, зазначеного у свідоцтві про смерть, від першого числа місяця, наступного за тим, у якому настала відповідна подія (смерть застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на її утриманні). Для обчислення періоду 12 календарних місяців беруть цілі місяці з 1 по 31 (30 або 28 (29) – для лютого) число.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.03 № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ пенсіонер, це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим законом.

У випадку смерті працюючих пенсіонерів, в тому числі осіб з інвалідністю, допомога на поховання виплачується за рахунок коштів Пенсійного Фонду України (абзац другій частини третьої статті 9 цього закону).

Допомога на поховання пенсіонера виплачується особам, які здійснили його поховання, в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті (стаття 53 цього закону).

Отже, чинним законодавством визначено, що допомога на поховання пенсіонера, у тому числі і такого, який отримував пенсію по інвалідності, надається за рахунок коштів Пенсійного фонду України незалежно від того знаходився він у трудових відносинах на момент настання смерті чи ні.

Роз'яснення щодо:

- визначення кола осіб, які мають право на отримання заробітної плати  померлого працівника, який працював за сумісництвом (лист Міністерства юстиції України від  02.07.07 № Ш-10310);  

- заповнення трудової книжки у випадку смерті працівника (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 31.12.10 №284/06/186-10);

- розірвання трудового договору у разі смерті працівника (лист Міністерства соціальної політики України  від 10.06.15 № 230/06/186/15).

Додатково інформуємо, що роз'яснення відповідного державного органу не встановлює норм права, а носить рекомендаційний характер.