Міністерством соціальної політики України надано роз’яснення
щодо неоднозначності застосування норм Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП).
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП за
працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за
призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час
мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за
контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження
військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення
або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній
заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві,
сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та
форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час
призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок
коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20.12.91 № 2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей".
Вважається, що прийняття на військову службу за
контрактом, на відміну від призову на військову службу, потрібно розуміти як
добровільне волевиявлення особи стати військовослужбовцем.
З урахуванням перерахованих гарантій працівник,
призваний на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб
офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на
особливий період або прийнятий на військову службу за контрактом, у тому числі
шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, не підлягає
звільненню на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП, а лише звільняється
від виконання посадових обов’язків, передбачених трудовим договором, що
оформлюється відповідним розпорядчим актом (наказ, розпорядження) роботодавця.
У зв’язку з цим підставою для збереження місця
роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації
незалежно від підпорядкування та форми власності, в яких такі працівники працювали
на час призову або прийняття на військову службу, є сам факт такого прийняття
під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня
фактичного звільнення, що підтверджується наданими роботодавцю витягами з наказів,
довідками тощо.
Частиною третьою статті 119 КЗпП визначено
вичерпний перелік категорій працівників, на яких поширюються вищезазначені
гарантії. Працівники,
які направлені на альтернативну (невійськову) службу, не зазначені в цьому
переліку.
(лист міністерства від 21.09.18 № 18210/0/2-18/52)
