Відсторонення від посади державного службовця (запитання-відповідь)

 Чи повинен державний службовець знаходитись на роботі в період відсторонення від посади, застосованого в рамках кримінального провадження? Чи може у цей період йому бути надана щорічна відпустка або відпустка без збереження заробітної плати? Як бути, якщо відсторонений службовець звертається з проханням надати відпустку без збереження заробітної плати на час карантину, будучи при цьому особою з інвалідністю III групи?

Відповідно до частини першої статті 72 Закону України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу". (надалі -Закон № 889) державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7 - 10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

До відома. Частина друга статті 65 Закону № 889 2. Дисциплінарними проступками, зокрема, є: 1) порушення Присяги державного службовця; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків приймається відповідно керівником державної служби або суб’єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:

•  наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;

•  впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;

•  перешкоджання в інший спосіб об’єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку.

Під час відсторонення від виконання посадових обов’язків державний службовець зобов’язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України від 14.10.14 № 1700 "Про запобігання корупції".

Отже, з наведеного вище отримуємо відповідь щодо відсторонення державного службовця під час здійснення дисциплінарного провадження.

 

Відповідь на запитання стосовно того, чи повинен державний службовець фактично перебувати на робочому місці в період відсторонення від роботи, застосованого в рамках кримінального провадження, потрібно шукати в інших нормативно-правових актах.

Спочатку звернемось до норм чинного трудового законодавства, які регламентують відсторонення від роботи.

Відповідно до частини першої статті 46 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

•  появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

•  відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

•  в інших випадках, передбачених законодавством.

Тож, скоріше за все, одним з таких випадків буде відсторонення від посади особи, яка підозрюється або обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого статтями 154–157 Кримінального процесуального кодексу України (надалі – КПК).

До відома. Глава 14 Кримінального процесуального кодексу України "Відсторонення від посади" Стаття 154. Загальні положення відсторонення від посади 1. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину. 2. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу. 3. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення від посади Директора Національного антикорупційного бюро України здійснюється слідчим суддею на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора в порядку, встановленому законом. Стаття 155. Клопотання про відсторонення від посади 1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади. Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів державної влади, зазначених у частині третій статті 154 цього Кодексу, має право звернутися прокурор, а про відсторонення від посади Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника - Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 2. У клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання. До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Стаття 155-1. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення 1. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. 2. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження. 3. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу. 4. Генеральний прокурор або його заступник має право звернутися з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя. 5. Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження. 6. Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу. Стаття 156. Розгляд клопотання про відсторонення від посади 1. Клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника. 2. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 155 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу. 3. Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення від посади. Стаття 157. Вирішення питання про відсторонення від посади 1. Слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.  2. При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов’язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб. 3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади; 2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади; 3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців; 4) порядок виконання ухвали. 4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.

Звертаємо увагу, що таке відсторонення від посади є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. І здійснюється воно на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Його метою є недопущення з боку підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на посаді, знищення чи підроблення речей і документів, які мають суттєве значення для досудового розслідування, впливу незаконними засобами на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправного перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

 За нормами Закону № 889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині, не врегульованій цим законом. Тож за змістом статті 46 КЗпП, статей 154-157 КПК відсторонення від посади державного службовця, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, на підставі ухвали слідчого судді означає недопущення такого службовця до виконання своїх посадових обов’язків задля позбавлення можливості знищення чи підроблення ним речей і документів, які мають суттєве значення для досудового розслідування, здійснення впливу незаконними засобами на свідків та інших учасників кримінального провадження, протиправного перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з позбавленням права отримувати за цей час заробітну плату.

Як визначив Верховний Суд у постанові від 01.04.20  у справі №761/12073/18:

"…відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов’язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати."

Про те, що відсторонення від роботи, в тому числі відсторонення від посади на підставі ухвали слідчого судді, здійснюється без збереження заробітної плати, свідчать положення статті 94 КЗпП, статті 1 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" (надалі - Закон № 108).

Отже, не дивлячись на те, що наведені вище акти законодавства не містить прямих вказівок на те, де ж саме повинен знаходитись державний службовець в період відсторонення його від посади, з аналізу зазначених норм трудового та кримінально-процесуального законодавства можливо зробити висновок, що однозначно не при виконанні своїх службових обов’язків на своєму робочому місці в адміністративної будівлі державного органу.

Бо ж у протилежному випадку, якщо державний орган не позбавить такого службовця можливості здійснювати певні дії, прописані в ухвалі слідчого судді, то власне орган буде відповідати за незабезпечення виконання заходів забезпечення кримінального провадження, які гарантують належний, передбачений законом хід досудового розслідування та судового провадження.

 Чи може бути надана державному службовцю щорічна відпустка або відпустка без збереження заробітної плати у період відсторонення?

Щодо надання щорічної відпустки

Так, але за певних умов. Відповідно до статті 57 Закону № 889 державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю (стаття 59 Закону № 889).

Відповідно до статті 74 КЗпП громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до статті 2 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим законом, а також забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статті 24 цього закону.

Отже, щорічна відпустка обов’язково має бути надана державному службовцю кожного року; виконання затвердженого графіку надання відпустки є обов’язком як для роботодавця, так і для державного службовця.

Ураховуючи те, що під час відпустки службовець своїх посадових обов’язків не виконує, факт відсторонення такого службовця не є перешкодою для надання йому щорічної основної відпустки, якщо робочий рік, за який надається така відпустка, вже наступив і за графіком, відпустка припадає на період його відсторонення від посади.

 Щодо надання відпустки без збереження заробітної плати

Відповідно до частини першої статті 84 КЗпП, статті 25 Закону № 504 відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку:

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку:

•матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

•чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

•матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

 Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.18 № 1162.

•матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

До відома. Частина третя статті 18 Закону № 504 "Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

•учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України від 22.10.93 № 3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі – Закон № 3551), - тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону № 3551, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

•особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

•пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

•особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

•особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;

•працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

•працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

•працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;

•працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

•працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

•сумісникам - на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

•ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

•працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

•працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі.

За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;

•працівникам на період проведення у відповідному населеному пункті антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Якщо державний службовець відноситься до категорії працівників, яким за певних умов або на певний період законом передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку, - то така відпустка має бути надана йому у період відсторонення від посади тривалістю, визначеною статтею 25 Закону № 504.

Виходячи з запитання - державний службовець, який є особою з інвалідністю III групи, має право скористатись відпусткою без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів, подавши про це відповідну заяву, навіть у період відсторонення від посади.

 Щодо надання відпустки без збереження заробітної плати на час карантину

Відповідно до частини другої статті 84 КЗпП, частини першої статті 26 Закону № 504 відпустка без збереження заробітної плати може надаватись за згодою сторін:

•за сімейними обставинами та з інших причин працівнику на строк, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік;

•на період карантину.

Водночас, частиною третьою статті 84 КЗпП, частиною другою статті 26 Закону № 504 визначено, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону від 06.04.2000 № 1645 «Про захист населення від інфекційних хвороб» строк перебування у відпустці без збереження зарплати на період карантину не включається до загального строку в разі отримання такої відпустки за згодою сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.21 № 981 внесено зміни до відповідної постанови від 09.12.20 № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

На всій території України вкотре продовжено до 31 грудня 2021 року карантин, пов’язаний із захворюванням на COVID-19. 

Якщо у період відсторонення державний службовець виявив бажання скористатись відпусткою на час карантину (на підставі постанови Кабінету Міністрів України), питання щодо її надання керівник державного органу має вирішувати на власний розсуд у кожному конкретному випадку, оскільки така відпустка надається за згодою сторін і обов’язковості її надання законом не передбачено.

Держслужбовець Грудень, 2020/№ 12