Звільнення у зв’язку зі скороченням штату (судова практика)

Позивач оскаржив звільнення його з роботи у зв’язку зі скороченням штату відповідно до пункту частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП), а також просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Місцевий та апеляційний суди позовні вимоги задовольнили. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду із таким висновком погодився, вказавши таке. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (надалі – підприємство). Роботодавець вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Суди встановили, що позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, включаючи 15 відокремлених підрозділів підприємства. Також Верховний Суд зазначив, що позивач є членом первинної профспілкової організації, однак відповідач не звертався до неї з письмовим поданням про надання згоди на звільнення, як того вимагає ст. 43 КЗпП. Відповідну постанову по справі № 487/2191/17 Верховний Суд прийняв 06.05.2020.