
Відповідно до статті 1821 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП),
статті 19 Закону України від 15.11.96 № 504
"Про відпустки" (надалі - Закон)
жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з
інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства
підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з
дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі
тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла
під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи,
надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів
без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього кодексу).
За наявності
декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може
перевищувати 17 календарних днів.
За роз’ясненням Міністерства соціальної політики
України, зазначена відпустка не належить до виду щорічних відпусток і надається
у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу
і дати народження дитини, до чи після.
Додаткова відпустка надається в обов'язковому порядку (за
бажанням працівника) певній категорії осіб, зокрема, одиноким матерям і
батькам, опікунам, жінкам, які виховують дітей-інвалідів або усиновили дитину
тощо, з метою належного поєднання їх трудової діяльності з виконанням сімейних
обов'язків.
Право працівника на додаткову відпустку
на дітей повної тривалості зберігається в році, в якому дитина досягає граничного
віку.
Законодавством не передбачено строку давності, після
якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають
дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не
використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, то він
має право використати цю відпустку, а у разі звільнення, незалежно від підстав,
йому має бути виплачена компенсація за всі не використані дні відпустки, згідно
із статтею 24 Закону.
Тобто, відповідно до норм чинного законодавства жінка,
яка не скористалась соціальною додатковою відпусткою протягом чотирьох років,
має право її використати, а у разі невикористання при звільненні має бути
виплачена грошова компенсація (стаття 24 Закону) (листи міністерства від 25.02.15
№ 76/13/116-15, від 05.08.16 № 435/13/116-16).
З наведеного випливає, що одинока
мати має право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей. При цьому
жодних приписів щодо віку дитини, який надає їй право на цей вид відпустки,
зазначені норми не містять. Законодавцем визначено вік дітей тільки для такої
категорії, як "жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15
років". Вік, наприклад, дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини в
одинокої матері (батька) цими нормативно-правовими актами не встановлено, тому
слід керуватися загальними нормами чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 6 Сімейного кодексу України, статті 1 Закону України від 26.04.01 № 2402 "Про охорону дитинства", статті 2 Закону України від 21.11.92 № 2811 "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Таким чином, у загальному випадку одинока мати має право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей до досягнення дитиною 18 років (повноліття).
Статтею 34 Цивільного кодексу України (надалі
— ЦК) встановлено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка
досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі:
- реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває
повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу;
- припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею
повна цивільна дієздатність зберігається;
- визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною
поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність
зберігається.
Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі
цивільні права та обов'язки (частина четверта статті 35 ЦК).
За роз’ясненням Міністерства соціальної політики України одинока мати, яка
виховує дочку віком 16 років, втрачає право на додаткову відпустку працівникам,
які мають дітей в році реєстрації дочкою шлюбу (лист від 25.02.15 №76/13/116-15).
Ураховуючи наведене вище, робимо висновки:
1. Востаннє
працівник зі статусом "одинока мати" має право на додаткову
соціальну відпустку повної тривалості у поточному році. Наступного року таке
право втрачається.
Тобто, одинока мати неповнолітньої дитини, яка з моменту реєстрації шлюбу набуває
повної цивільної дієздатності, втрачає право на додаткову соціальну відпустку з
року, наступного за роком, в якому дитина набула повну цивільну дієздатність.
2. Перебуваючи
в трудових правовідносинах із підприємством, одинока мати має право використати
додаткову соціальну відпустку за поточний рік протягом наступних років, а у
разі звільнення, незалежно від підстав, їй має бути виплачена компенсація за
всі не використані дні відпустки, відповідно до частини першої статті 24 Закону.
Разом з тим зазначаємо, що листи міністерства не є
нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають
інформаційно-рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.