Чинним законодавством України передбачено матеріальну, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну юридичні відповідальності. Головний бухгалтер у разі невиконання або неналежного виконання покладених на нього повноважень несе відповідальність згідно із законами. Але, для того, щоб притягнути його до відповідальності, керівник підприємства має дотримуватися всіх передбачених чинними нормативно-правовими актами вимог, зокрема:
- створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку;
- забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів;
- роз'яснення головному бухгалтеру до початку роботи його прав та обов’язків та інформування його під підпис про умови праці.
Таким чином, у разі дотримання першочергових зобов'язань, керівник підприємства може шукати недоліки в роботі бухгалтера.
Матеріальна відповідальність
Статтею 130 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП), яка визначає загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівників, встановлено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Отже, покладення на головного бухгалтера матеріальної відповідальності можливе лише в порядку, передбаченому законодавством, за наявності таких умов:
- заподіяння підприємству прямої дійсної шкоди;
- порушення працівником покладених на нього обов’язків;
- працівник винен у цьому порушенні;
- існує причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою і порушенням працівника.
Одночасне настання зазначених умов є обов’язковим.
Варто відзначити, що на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами (частина четверта статті 130 КЗпП).
Головний бухгалтер або особа, яка його заміщує, не можуть отримувати безпосередньо за чеками та іншими документами готівкові кошти і товарно-матеріальні цінності, а також виконувати обов'язки керівника бюджетної установи на період його тимчасової відсутності (пункт 15 Типового положення).
Водночас, відповідно до пункту 7 Положення № 59, на головного бухгалтера не можуть бути покладені обов’язки, які безпосередньо пов’язані з матеріальною відповідальністю за кошти та матеріальні цінності. Йому заборонено отримувати безпосередньо по чекам і іншим документам грошові кошти та товарно-матеріальні цінності для підприємства.
Головний бухгалтер або особа, яка його заміщує, не можуть отримувати безпосередньо за чеками та іншими документами готівкові кошти і товарно-матеріальні цінності, а також виконувати обов'язки керівника бюджетної установи на період його тимчасової відсутності (пункт 15 Типового положення).
Водночас, відповідно до пункту 7 Положення № 59, на головного бухгалтера не можуть бути покладені обов’язки, які безпосередньо пов’язані з матеріальною відповідальністю за кошти та матеріальні цінності. Йому заборонено отримувати безпосередньо по чекам і іншим документам грошові кошти та товарно-матеріальні цінності для підприємства.
З головним бухгалтером не укладається договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (стаття 135-1 КЗпП), оскільки таку посаду не передбачено Переліком посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, які передаються їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань від 28.12.77 № 447/24 (надалі – Постанова № 447/24, Перелік).
Зазначена вище постанова та Порядок № 59 застосовуються відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Проте, якщо на невеликому підприємстві головний бухгалтер (або бухгалтер) одноособово забезпечує ведення бухгалтерського обліку, то за письмовим розпорядженням керівника підприємства він може виконувати функції касира. Звідси випливає, що відповідно до Переліку з ним обов’язково необхідно укладати договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, на підставі Типового договору (додаток до Постанови № 447/24).
Зазначена вище постанова та Порядок № 59 застосовуються відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Проте, якщо на невеликому підприємстві головний бухгалтер (або бухгалтер) одноособово забезпечує ведення бухгалтерського обліку, то за письмовим розпорядженням керівника підприємства він може виконувати функції касира. Звідси випливає, що відповідно до Переліку з ним обов’язково необхідно укладати договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, на підставі Типового договору (додаток до Постанови № 447/24).
Відповідно до законодавства головний бухгалтер, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, зокрема, у випадках, коли шкоди завдано:
- діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, тобто ознаки злочину (наприклад, здійснення підроблення документів);
- у нетверезому стані;
- не при виконанні трудових обов'язків (стаття 134 КЗпП).
Водночас, пунктом 2 частини першої статті 133 КЗпП встановлена обмежена матеріальна відповідальність, яку несуть керівники підприємств та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів (у тому числі головний бухгалтер) та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням керівника підприємства шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Це розпорядження має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством (стаття 136 КЗпП)..
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання керівником підприємства позову до суду.
З наведеного випливає, що у будь-якому випадку відсутність або недоведеність умов, передбачених статтею 130 КЗпП, виключає можливість притягнення головного бухгалтера до матеріальної відповідальності, причому обов’язок доведення наявності таких умов покладається статтею 138 КЗпП на керівника підприємства.
Читайте:
Особливості матеріальної відповідальності працівників:
Дисциплінарна відповідальність
Відповідно до статті 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. У свою чергу керівник підприємства повинен правильно організовувати роботу працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці (стаття 141 КЗпП).
Слід зазначити, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, відомості про стягнення до трудової книжки працівника не заносяться, окрім випадків застосування до нього дисциплінарного стягнення у формі звільнення.
Заходи дисциплінарного стягнення, порядок їх накладення, зняття та оскарження прямо закріплені в трудовому законодавстві. Стаття 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни передбачає застосування до працівника тільки одного з таких заходів стягнення: догани або звільнення. Застосування інших дисциплінарних стягнень можливе виключно в разі притягнення працівника до спеціальної дисциплінарної відповідальності.
Догану може бути застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни, тобто тих правил поведінки під час виконання трудових обов'язків, що встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним чи трудовим договором. У деяких випадках такі правила поведінки може бути встановлено й посадовою інструкцією працівника. Ознакою порушення працівником трудової дисципліни, що може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності.
Звільнення застосовується у випадках, встановлених трудовим законодавством. Зокрема, звільнення працівника з ініціативи керівника підприємства, крім встановлених у статті 40 КЗпП, допускається в разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків головним бухгалтером підприємства, його заступниками (пункт 1 ст. 41 КЗпП).
Відповідно до статті 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) цього працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими законодавчими актами про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами вищого підпорядкування.
Процедура застосування дисциплінарного стягнення, визначена статтями 148–151 КЗпП, передбачає кілька стадій, зокрема:
а) виявлення дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується керівником підприємства безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Водночас дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Перед застосуванням стягнення, необхідно з'ясувати причини та обставини вчинення дисциплінарного проступку, тому для цього від порушника трудової дисципліни відбираються письмові пояснення. Відмова надати пояснення не є перешкодою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення.
Перед застосуванням стягнення, необхідно з'ясувати причини та обставини вчинення дисциплінарного проступку, тому для цього від порушника трудової дисципліни відбираються письмові пояснення. Відмова надати пояснення не є перешкодою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення.
б) застосування дисциплінарного стягнення.
На цій стадії керівник підприємства обирає вид стягнення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника тощо та видає відповідний наказ (розпорядження), із яким працівника ознайомлюють під підпис. Дотримання встановленої частиною четвертою статті 149 КЗпП вимоги про ознайомлення працівника під підпис є важливою умовою дисциплінарної відповідальності, оскільки дисциплінарне стягнення має передусім виховний характер і в разі оскарження працівником стягнення відсутність підтвердження такого ознайомлення може розцінюватися як відсутність накладення стягнення взагалі. Водночас відмова працівника поставити свій підпис у наказі не є перешкодою для його застосування.
Відповідно до частини другої статті 149 КЗпП, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
в) виконання дисциплінарного стягнення.
У разі звільнення працівника, відповідно до статті 47 КЗпП, керівник підприємства зобов'язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи, належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. При цьому в деяких випадках слід також врахувати положення статей 43 і 43-1 КЗпП щодо отримання (або ні) попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
г) оскарження дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку розгляду трудових спорів, встановленому главою XV КЗпП та постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9."Про практику розгляду судами трудових спорів". Порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і керівником підприємства, передбачений статтею 221 КЗпП, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Порядок зняття дисциплінарного стягнення врегульовано статтею 151 КЗпП, відповідно до якої працівник автоматично вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, відомості про стягнення до трудової книжки працівника не заносяться, окрім випадків застосування до нього дисциплінарного стягнення у формі звільнення.
Згідно з частиною другою статті 151 КЗпП, достроково (до закінчення одного року) дисциплінарне стягнення може бути зняте, якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і проявив себе як сумлінний працівник. Для дострокового зняття дисциплінарного стягнення орган або особа, яка його застосувала, видає відповідний наказ або розпорядження.
Зазначене вище у повній мірі стосуються і головного бухгалтера, як найманого працівника.
Зазначене вище у повній мірі стосуються і головного бухгалтера, як найманого працівника.
Читати: Оголошення догани головному бухгалтеру (зразок наказу)
Важливим моментом при притягненні головного бухгалтера до будь-якого з видів відповідальності є те, що таке притягнення можливе лише в разі, якщо керівником підприємства на головного бухгалтера як посадову особу покладений належним чином закріплений ряд обов’язків.
В іншому випадку, виходячи з частини третьої статті 8 Закону України від 16.07.99 № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Читайте також:
Посадова особа (головний бухгалтер):
- вимоги, повноваження
- адміністративна відповідальність
- кримінальна відповідальність
Важливим моментом при притягненні головного бухгалтера до будь-якого з видів відповідальності є те, що таке притягнення можливе лише в разі, якщо керівником підприємства на головного бухгалтера як посадову особу покладений належним чином закріплений ряд обов’язків.
В іншому випадку, виходячи з частини третьої статті 8 Закону України від 16.07.99 № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Читайте також:
Посадова особа (головний бухгалтер):
- вимоги, повноваження
- адміністративна відповідальність
- кримінальна відповідальність
