У посібнику
наведено практичні рекомендації щодо застосування положень Закону України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу".
Стане у нагоді
службам управління персоналом державних органів, а також буде цікавим широкому
колу державних службовців та експертів у сфері публічної адміністрації.
Зміст:
5. СЛУЖБОВА КАР’ЄРА
5.1.
Ранги державних службовців (1 – 14)
5.2.
Просування державного службовця по службі (15)
5.3.
Переведення державних службовців (16 – 19)
5.4.
Службове відрядження (20 – 21)
5.5.
Зміна істотних умов державної служби (22 – 25)
5.6.
Оцінювання результатів службової діяльності (26 – 31)
5.7.
Публічний звіт керівника органу виконавчої влади (32)
5.8.
Стаж державної служби (33 – 37)
5.9.
Правила внутрішнього службового розпорядку державного органу (38 – 43)
Далі
таблиця - запитання/відповідь
№ п/п
|
Запитання
|
Відповідь
|
5 | СЛУЖБОВА Закон України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу" (надалі – Закон) | |
5.1
|
Ранги державних службовців
| |
а) Порядок присвоєння рангів державних службовців,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.16 № 306 (надалі
– Порядок № 306, постанова Кабміну № 306)
б) Закон України від 07.06.01 № 2493 "Про службу в
органах місцевого самоврядування" (надалі
– закон № 2493)
| ||
1
| Скільки рангів встановлюється для державних службовців відповідно до закону | Відповідно до абзацу першого частини другої та частини третьої статті 39 Закону для державних службовців встановлюється дев’ять рангів:
– державним службовцям, які займають посади державної
служби категорії "А", – 1, 2, 3 ранг;
– державним службовцям, які займають посади державної
служби категорії "Б", – 3, 4, 5, 6 ранг;
– державним службовцям, які займають посади державної
служби категорії "В", – 6, 7, 8, 9 ранг.
|
 | ||
2
|
Протягом якого часу після призначення
присвоюються ранги
державних службовців
|
Відповідно до частини п’ятої статті 39 Закону ранги
державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду
державної служби, тобто дата присвоєння рангу має співпадати з датою
призначення на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування –
після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби,
присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.
|
3
|
Коли державному службовцю
присвоюється черговий ранг у межах відповідної
категорії посад
|
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 39 Закону
черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному
службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його
службової діяльності.
|
4
|
Протягом якого часу державному
службовцю не присвоюється черговий ранг у межах
відповідної
категорії посад
|
Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 39 Закону
державному службовцю не присвоюється черговий ранг протягом:
– строку застосування дисциплінарного стягнення;
– шести місяців з дня отримання державним службовцем
негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в
абзаці першому цієї частини.
|
5
|
Який ранг присвоюється державному службовцю, який
призначається
на посаду більш високої категорії і має ранг у межах
такої категорії
|
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 39 Закону
та пункту 8 Порядку № 306, державному службовцю, який призначається на посаду
більш високої категорії і має ранг у межах такої категорії, може бути:
1) залишено попередній ранг;
2) присвоєно черговий ранг в межах відповідної категорії
посад.
При цьому черговий ранг може бути присвоєно лише у
разі, коли попередній ранг був присвоєний державному службовцю більше ніж рік
тому з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.
У разі залишення попереднього рангу черговий ранг
присвоюється державним службовцям з урахуванням часу присвоєння попереднього
рангу.
|
6
|
За яких умов черговий ранг присвоюється
державному службовцю
у межах відповідної категорії посад достроково
|
Відповідно до частини сьомої статті 39 Закону та пункту
6 Порядку № 306, державному службовцю може бути достроково присвоєно черговий
ранг за особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань.
Дострокове присвоєння чергового рангу може здійснюватися
не раніше ніж через один рік після присвоєння попереднього рангу.
Підставою для прийняття рішення про присвоєння
достроково чергового рангу державного службовця є обґрунтоване подання,
внесене безпосереднім керівником суб’єктові призначення.
|
7
|
За яких умов державному службовцю
присвоюється черговий
ранг поза межами відповідної категорії
посад
|
Відповідно до частини восьмої статті 39 Закону черговий
ранг поза межами відповідної категорії посад присвоюється державному
службовцю за сумлінну службу у зв’язку з виходом на пенсію.
|
8
|
У якому випадку може бути позбавлений рангу державний
службовець
|
Відповідно до частин дев’ятої та десятої статті 39
Закону державний службовець може бути позбавлений рангу лише за рішенням
суду.
У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення
з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний
йому ранг.
|
9
|
Що є підставою для прийняття рішення про присвоєння
державним
службовцям, які займають посади державної служби, чергового рангу
|
Відповідно до частини другої статті 39 Закону та пунктів
4 та 5 Порядку № 306, підставою для прийняття суб’єктом призначення рішення
про присвоєння чергового рангу:
1) державним службовцям, які займають посади державної
служби категорії "А", – є подання, підготовлене службою управління персоналом
державного органу, в якому працює державний службовець, що вноситься:
– Державним секретарем Кабінету Міністрів України –
щодо своїх заступників;
– першим заступником або заступником Державного
секретаря Кабінету Міністрів України – щодо Державного секретаря Кабінету
Міністрів України;
– міністром – щодо державного секретаря міністерства;
– керівником центрального органу виконавчої влади, який
не є членом Кабінету Міністрів України, – щодо своїх заступників;
– першим заступником або заступником керівника
центрального органу виконавчої влади, який не є членом Кабінету Міністрів
України, – щодо керівника центрального органу виконавчої влади, який не є
членом Кабінету Міністрів України;
– Головою Конституційного Суду України – щодо керівника
Секретаріату Конституційного Суду України;
– керівником Секретаріату Конституційного Суду України
– щодо своїх заступників;
– Головою Верховного Суду України – щодо керівника
апарату Верховного Суду України та його заступників;
– Головою вищого спеціалізованого суду – щодо керівника
апарату вищого спеціалізованого суду та його заступників;
– заступниками голів місцевих державних адміністрацій –
щодо голів місцевих державних адміністрацій;
– керівником іншого державного органу, юрисдикція якого
поширюється на всю територію України, – щодо керівника державної служби в такому
органі.
2) державним службовцям, які займають посади державної
служби категорії "Б" та "В", – є подання служби управління персоналом,
погоджене безпосереднім керівником.
|
10
|
Які відомості зазначаються у поданні суб’єкту
призначення щодо присвоєння рангу державного службовця
|
Відповідно до частини другої статті 39 Закону та пункту
7 Порядку № 306, у поданні щодо присвоєння рангу державного службовця
обов’язково зазначаються:
1) дата присвоєння попереднього рангу, номер і дата
відповідного рішення – у разі присвоєння державному службовцю чергового рангу
в межах відповідної категорії посад державної служби;
2) завдання, виконані державним службовцем, що мають
важливе значення для розвитку держави або регіону чи особливі досягнення – у
разі присвоєння державному службовцю достроково чергового рангу в межах
відповідної категорії за особливі досягнення або за виконання особливо
відповідальних завдань.
Разом з поданням подаються такі документи:
– біографічна довідка;
– копія першої сторінки та сторінок трудової книжки із
записами про призначення на посаду та присвоєння попереднього рангу.
|
11
|
Який порядок присвоєння рангів державним службовцям,
які повернулися на державну службу, в тому числі присвоєння
чергового рангу?
|
Відповідно до абзацу першого частини шостої та частини
дев’ятої статті 39 Закону та пункту 9 Порядку № 306, у разі звільнення з
державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому
ранг.
Черговий ранг присвоюється державному службовцю, який
був звільнений з державної служби та повернувся на державну службу, через три
роки з дня призначення на посаду державної служби.
Період перебування державного службовця у відпустці для
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без
збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею
шестирічного віку не зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового
рангу. У такому разі стаж роботи для присвоєння чергового рангу обчислюється
з урахуванням сумарно періоду роботи до зазначених відпусток та періоду
роботи після виходу з них, тобто сума періодів роботи має склади не менше
трьох років.
Державному службовцю, увільненому від виконання
обов’язків на період проходження військової служби за призовом під час
мобілізації або на особливий період, період проходження такої військової
служби зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового рангу.
Під час присвоєння державному службовцю, який не
проходив оцінювання результатів службової діяльності у відповідному
державному органі, чергового рангу враховується інформація про оцінювання
результатів його службової діяльності за попереднім місцем роботи, яка
надається на запит служби управління персоналом.
|
12
|
Як здійснюється переприсвоєння
рангів державним службовцям відповідно до нового закону, яким
присвоєно ранг згідно із Законом України від 16.12.93 №
3723 "Про державну службу"
|
Відповідно до частини другої, частини шостої і частини
дев'ятої статті 39 Закону та пункту 10 Порядку № 306, державним службовцям,
яким присвоєно ранг відповідно до закону від 16.12.93 № 3723, присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої
належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для
присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця
на займаній посаді.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону
посада державної служби – визначена структурою і штатним розписом первинна
структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до
законодавства посадовими обов’язками у межах повноважень, визначених частиною
першою статті 1 цього Закону. Отже, займаною посадою є структурна первинна
одиниця державного органу, визначена структурою і штатним розписом.
Враховуючи викладене, строк відпрацювання для
присвоєння чергового рангу на займаній посаді розпочинається після зміни
найменування такої посади. У разі якщо вказаний строк дорівнює або перевищує
три роки, державним службовцям має
бути присвоєно відразу черговий ранг.
|
Приклад 1
Державний службовець має 7 ранг у межах третьої
категорії посад, який був присвоєний відповідно до закону від 16.12.93 №
3723. Відповідно до Закону посада державного службовця відноситься до категорії
посад державної служби "Б". У такому випадку державному службовцю має бути
присвоєно 6 ранг у межах категорії посади "Б". У строк відпрацювання для
присвоєння чергового рангу буде зараховуватися час роботи на останній
займаній посаді. Якщо вказаний строк дорівнює або перевищує три роки, має
бути присвоєно відразу черговий 5 ранг.
| ||
Приклад 2
Державний службовець (1) працює на посаді начальника
відділу документального забезпечення 2 роки 6 місяців та має 9 ранг
державного службовця.
Інший державний службовець (2) працює на посаді
начальника фінансово-господарського відділу понад 10 років та має 9 ранг
державного службовця.
Статтею 39 Закону передбачено, що державним службовцям,
які займають посади державної служби категорії «Б», присвоюються 3,4,5,6
ранг.
У першому випадку державному службовцю має бути
збережено 6 ранг, а черговий ранг йому має бути присвоєно через 6 місяців.
У другому випадку державному службовцю має бути
присвоєно відразу 5 ранг.
Черговий ранг йому має бути присвоєно через три роки з
дати присвоєння 5 рангу з урахуванням результатів оцінювання його службової
діяльності.
| ||
У разі належності посади державного службовця до
категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж
присвоєний державному службовцю згідно із зазначеним Законом, за ним
зберігається раніше присвоєний ранг.
| ||
Приклад 3
Державний службовець має 5 ранг відповідно до закону
від 16.12.93 № 3723, який є поза межами категорії «В» (6, 7, 8, 9 ранги),
тому за ним зберігається 5 ранг.
| ||
У разі коли державному службовцю, який має відповідне
військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно
ранг відповідно до закону від 16.12.93 № 3723, що є нижчим, ніж передбачено
співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із
співвідношення
між рангами державних службовців і військовими званнями,
дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-9
до постанови Кабміну № 306.
| ||
Приклад 4
Державний службовець працює на посаді головного
спеціаліста, має 9 ранг, а також спеціальне звання «капітан внутрішньої
служби», які є поза межами категорії «В» (6, 7, 8, 9 ранг).
Тому відповідно до абзацу третього пункту 10 Порядку №
306 і додатку 1 до постанови Кабміну № 306 спеціальне звання "капітан
внутрішньої служби" співвідноситься до 7 рангу державного службовця. Таким
чином, державному службовцю має бути присвоєно 7 ранг державного службовця.
| ||
13
|
У яких випадках застосовується
співвідношення між рангами державних
службовців і рангами посадових осіб місцевого
самоврядування,
військовими званнями,
дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями
|
Відповідно до частин другої та дев’ятої статті 39
Закону та пунктів 2, 3 та 10 Порядку № 306, особі, яка має військове звання, дипломатичний
ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного
службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами
державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими
спеціальними званнями (далі – співвідношення) згідно з додатками 1-9 до
постанови Кабміну № 306.
У разі призначення посадової особи органу місцевого
самоврядування на посаду державного службовця, на якій може бути присвоєно
нижчий ранг, особі присвоюється такий ранг державного службовця, який вона
мала відповідно до закону № 2493.
Співвідношення між рангами державних службовців та
рангами посадових осіб місцевого само врядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та
посад в органах місцевого самоврядування.
|
14
|
За яких умов при присвоєнні
державному службовцю чергового рангу враховується час
роботи на посадах патронатної
служби
|
Відповідно до частини п'ятої статті 92 Закону час
роботи на посадах патронатної служби зараховується враховується при
присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад,
якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній
службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну
службу
|
5.2
|
Просування державного службовця по службі
| |
а) Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних
посад державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.02 № 169 (надалі – Порядок № 169)
| ||
15
|
Яка існує процедура просування
державного службовця по службі
| Відповідно до частини першої статті 40 Закону просування державного службовця по службі здійснюється з урахуванням професійної компетентності шляхом зайняття вищої посади за результатами конкурсу відповідно до статей 22-30 цього Закону та Порядку № 169.
Разом з тим, частиною другою статті 40 Закону визначено,
що просування державного службовця по службі не здійснюється протягом строку
застосування до нього дисциплінарного стягнення.
|
5.3
|
Переведення державних службовців
| |
16
|
У якому випадку переведення
державного службовця на посаду здійснюється без
обов’язкового
проведення конкурсу
|
Відповідно до статей 22 та 41 Закону без обов’язкового
проведення конкурсу здійснюється переведення:
1) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення)
або ліквідації державного органу переведення державного службовця на
рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому
передаються повноваження та функції такого органу;
2) під час передачі або делегування повноважень і функцій
від державного органу до органу місцевого самоврядування переведення
державного службовця на посаду служби в органах місцевого самоврядування
здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу в разі відповідності його професійної
компетентності кваліфікаційним вимогам до відповідної посади та за умови
вступу на службу вперше за результатами конкурсу;
3) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому
самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному
пункті), – за рішенням керівника державної служби;
4) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому
державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному
пункті), – за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого
переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному
органі, до якого переводиться державний службовець.
|
17
|
Що означає переведенням державного службовця на рівнозначну або нижчу вакантну посаду
|
Відповідно до частини першої статті 41 Закону державний
службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної
компетентності може бути переведений без обов’язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому
самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому
населеному пункті), – за рішенням керівника державної служби;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому
державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному
пункті), – за рішенням керівника державної служби в державному органі, з
якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному
органі, до якого переводиться державний службовець.
Згідно з пунктом 6 частини першої статтею 2 Закону
рівнозначна посада – це посада державної служби, що належить до однієї групи
оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Водночас статтею 51 Закону встановлено 9 груп оплати
праці. До кожної із груп належать відповідні посади.
Враховуючи вищевикладене, переведення державного
службовця без проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу посаду можливе у
випадках якщо:
– державний службовець, який займає посаду начальника
самостійного відділу державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію
України, може бути переведений на посаду начальника самостійного управління цього ж державного органу;
– державний службовець, який займає посаду начальника
відділу у складі самостійного структурного підрозділу державного органу,
юрисдикція якого поширюється на всю територію України, може бути переведений
на посаду начальника відділу у складі самостійного структурного підрозділу
іншого державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію
України;
– державний службовець, який займає посаду головного
спеціаліста державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію
області, може бути переведений на посаду головного спеціаліста державного
органу, юрисдикція якого поширюється на територію області. Разом з тим,
головний спеціаліст державного органу, юрисдикція якого поширюється на
територію району, не може бути переведений на посаду головного спеціаліста
державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію області.
|
18
|
Коли переведення державного службовця на посаду не допускається і є обов’язковим
конкурсний відбір
|
Відповідно до частини першої статті 41 Закону державний
службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на
вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
|
19
|
Які існують обмеження щодо переведення
державного службовця
на посаду
|
Відповідно до частин другої та п’ятої статті 41 Закону
переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Не допускається переведення в іншу місцевість державного
службовця – вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до
14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством
порядку визнаний інвалідом. Не допускається таке переведення також у разі
виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.
У разі переведення державного службовця на іншу посаду
йому виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його
переведено.
Переведення не повинно бути прихованим покаранням.
|
5.4
|
Службове відрядження
| |
а) Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (у редакції відповідного наказу від 17.03.11 № 362), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658
| ||
20 | Яка існує процедура направлення
державного службовця у службове відрядження
| Відповідно до частин першої та другої, четвертої та п’ятої статті 42 Закону державний службовець може бути направлений у службове відрядження (надалі – відрядження) для виконання своїх посадових обов’язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Керівник державної служби визначає місце, строк
відрядження, режим роботи у період відрядження та завдання до виконання.
Державному службовцю відшкодовуються витрати та
надаються інші компенсації у зв’язку з направленням у відрядження в порядку і
розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
За державним службовцем на весь період відрядження
зберігаються його посада та заробітна плата.
|
21
|
Які існують обмеження щодо направлення
державного службовця
у службове відрядження
|
Відповідно до частин третьої та шостої статті 42 Закону
строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не
може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених
законодавством.
|
5.5
|
Зміна істотних умов державної служби
| |
а) Постанова
Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду
судами трудових спорів" (надалі –
постанова ВСУ № 9)
б) Закон України від 16.12.93 № 3723 "Про державну службу" (надалі – закон № 3723)
в) Кодекс законів про працю (надалі – КЗпП)
г) Критерії визначення переліку посад працівників
державних органів, які виконують функції з обслуговування», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.16 № 271 (надалі – постанова № 271)
д) Роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань
державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування
щодо застосування деяких положень Закону від 10.12.15 № 889 у частині порядку
оформлення втрати статусу державного службовця окремими категоріями
працівників державних органів у зв’язку з набранням чинності цим Законом з
01.05.2016 року (надалі - роз'яснення Комітету
ВРУ)
ж) Порядок обчислення середньої заробітної плати,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (надалі – порядок № 100)
з) Інструкція про порядок ведення трудових книжок
працівників, затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства
юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993
року за N 110 (надалі - Інструкція № 58)
| ||
22
| Які існують підстави та ознаки зміни істотних умов державної служби | Відповідно до частини третьої статті 43 Закону зміною істотних умов державної служби вважається зміна:
1) належності посади державної служби до певної категорії
посад;
2) основних посадових обов’язків;
3) умов (системи та розмірів) оплати праці або
соціально-побутового забезпечення;
4) режиму служби, встановлення або скасування неповного
робочого часу;
5) місця розташування державного органу (в разі його
переміщення до іншого населеного пункту).
|
23
|
Що не вважається зміною істотних умов державної служби
|
Відповідно до частини другої статті 43 Закону не
вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного
підрозділу державного органу або посади, не пов’язана із зміною функцій
державного органу та основних посадових обов’язків.
|
24 | Який існує порядок запровадження змін істотних умов державної служби |
Відповідно до частини першої статті 43 Закону визначено,
що підставами для зміни істотних умов державної служби є:
– ліквідація або реорганізація державного органу;
– зменшення фонду оплати праці державного органу;
– скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку
з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного
органу.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону про
зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє
державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних
умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
Якщо ж підстави для зміни зазначених умов були, але
працівник, який відмовився від продовження роботи, не був попереджений не пізніш
як за 60 календарних днів про їх зміну або був звільнений до закінчення цього
строку після попередження, то суд може змінити дату звільнення. Про це також
ідеться в пункті 10 постанови ВСУ № 9. Тобто, повідомлення про зміну істотних
умов праці фактично є повідомленням працівника про заплановану зміну умов
укладеного з ним трудового договору з пропозицією продовжувати роботу в нових
умовах.
Працівник може прийняти таку пропозицію або відмовитися
від неї. Мінімальний двомісячний строк попередження встановлено
законодавством для того, щоб працівник, якщо він не згоден працювати в нових
умовах, мав можливість знайти собі іншу роботу.
Як правило, факт такого повідомлення фіксується
підписом працівника про ознайомлення з наказом про зміну істотних умов праці.
При цьому Законом не передбачено форму повідомлення
працівника про зміну істотних умов державної служби та форму згоди працівника
чи його відмови (незгоди) продовжувати роботу в нових умовах.
Водночас у разі виникнення трудових спорів суб’єкт
призначення повинен мати докази, що державний службовець був повідомлений про
відповідні зміни за два місяці, а також докази, що працівник відмовився від
продовження роботи в нових умовах. Такими неспростовними доказами можуть бути
тільки письмове повідомлення державного службовця про заплановані зміни з
підписом останнього про ознайомлення.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону у разі
незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у
зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику
державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої
статті 83 цього
Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану
йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з
повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення
державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього
не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний
службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження
державної служби.
Таким чином, відсутність письмової відмови від продовження
роботи розцінюється як згода на роботу за змінених умов служби.
Частиною третьою статті 83 Закону визначено, що у разі
звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 частини першої цієї
статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої
місячної заробітної плати.
Відповідно до частини п’ятої статті 43 Закону у разі
незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має
право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього
Закону.
|
25
|
Який порядок дій керівника державної служби у
державному органі щодо запровадження змін
істотних умов праці стосовно працівників, які
відповідно до Закону України від 16.12.93 № 3723 "Про державну
службу" мали статус державних службовців та з набранням
чинності законом втратили такий
статус відповідно до частини третьої статті 3 закону
|
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону на деякі
посади, які відповідно до закону № 3723 відносились до посад державної
служби, дія цього Закону не поширюється.
Водночас відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП у
зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна
істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю,
кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати
праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого
часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник
повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Враховуючи зазначені положення законодавства про працю,
дія якого поширюється на державних службовців, які були прийняті на
відповідні посади та проходили службу відповідно до вимог закону № 3723,
працівникам державних органів, які мали статус державних службовців згідно із
зазначеним законом та з набранням чинності новою редакцією Закону втратили
такий статус, має повідомлятися про зміну істотних умов праці у перший
робочий день після 01.05.2016 року в порядку, передбаченому статтею 32 КЗпП.
Крім того, пунктом 14 частини третьої статті 3 Закону
встановлюється нова категорія працівників державних органів, які виконують
функції з обслуговування, і на яких не поширюється дія цього Закону.
При цьому під функціями з обслуговування розуміється
діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення
повноважень, безпосередньо пов’язаних з виконанням завдань і функцій,
визначених частиною першою статті 1 Закону.
Критерії визначення переліку посад працівників державних
органів, які виконують функції з обслуговування, відповідно до частини
четвертої статті 3 Закону затверджуються Кабінетом Міністрів України за
поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері державної служби, тобто Нацдержслужби. А
перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з
обслуговування, затверджує Нацдержслужба, за поданням керівника державної
служби у відповідному органі.
Відповідно до пункту 2 постанови № 271 державним
органам, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, на територію
однієї або кількох областей, міста Києва, на територію одного або кількох районів,
міст обласного значення, надано доручення у місячний строк з дня набрання
чинності Законом (тобто до 01 червня 2016 року) розробити відповідно
до затверджених цією постановою критеріїв та подати Нацдержслужбі
для затвердження переліки посад працівників державних органів, які виконують
функції з обслуговування.
У зв’язку з цим та зважаючи на положення абзацу
третього пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, Комітет
ВРУ в абзаці чотирнадцятому роз’яснення вважає, що працівники державних
органів, посади яких міститимуться у переліку посад працівників державних
органів, які виконують функції з обслуговування, мають залишатися державними службовцями
після 01.05.2016 року, користуватися усіма правами, передбаченими
законодавством, що діяло раніше, і продовжувати виконувати свої посадові
обов’язки на час до завершення строку попередження про зміни в організації
праці.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення
частини третьої статті 22 Конституції щодо недопущення звуження змісту та
обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін
до чинних законів, Комітет ВРУ в абзаці дев’ятому роз’яснення визначив, що на
період попередження цієї категорії працівників оплата їх праці, пільги,
гарантії, компенсації, а також зобов’язання, які вони мали у зв’язку з наявністю
статусу державного службовця, мають бути
за ними збережені відповідно до законодавства, що діяло
до 01.05.2016 року.
Відповідно до частини четвертої статті 32 КЗпП, якщо
колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на
продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється
відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП (відмова від продовження роботи у
зв’язку із зміною істотних умов праці).
Крім того, відповідно до статті 44 КЗпП при звільненні
працівника в разі відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом з
підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи
у зв’язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП) вихідна
допомога виплачується в розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Розрахунковим періодом для обчислення сум вихідної допомоги є останні два
календарні місяці роботи, що передують звільненню (пункт 2 Порядку № 100).
Виплата вихідної допомоги та всіх сум, належних працівнику
від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення
працівника. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми
мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим
працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові
при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово
повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при
звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в
зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116
КЗпП).
У день звільнення працівнику зобов’язані видати трудову
книжку, належним чином оформлену відповідно до Інструкції № 58, і здійснити
остаточний розрахунок. На вимогу працівника йому також видається копія наказу
про звільнення (стаття 47 КЗпП).
|
5.6
|
Оцінювання результатів службової діяльності
| |
Проект
постанови Кабінетом Міністрів України (від 20.01.16) "Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності
державних службовців"
| ||
26
| Що є підставою для проведення оцінювання результатів службової
діяльності державних
службовців
| Відповідно до частин першої – другої та частини одинадцятої статті 44 Закону результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри, виявлення потреби у професійному навчанні.
Оцінювання результатів службової діяльності проводиться
на підставі:
– показників результативності, ефективності та якості,
визначених з урахуванням посадових обов’язків державного службовця;
– показників дотримання державним службовцем правил
етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
|
27
|
Хто здійснює оцінювання результатів службової
діяльності державних службовців
|
Відповідно до частини третьої та одинадцятої статті 44
Закону оцінювання результатів службової діяльності здійснюється щодо:
– державних службовців, які займають посади державної
служби категорії "А", – суб’єктом призначення;
– державних службовців, які займають посади державної
служби категорій "Б" і "В", – безпосереднім керівником державного службовця
та керівником самостійного структурного підрозділу.
Типовий порядок проведення оцінювання результатів
службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів
України.
|
28
|
Протягом якого часу державного службовця ознайомлюють з
результатами оцінювання його службової діяльності
|
Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону
державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової
діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення
оцінювання.
Висновок щодо результатів оцінювання службової
діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб’єкта призначення.
|
29
|
Коли проводиться повторне оцінювання
у разі отримання державним службовцем негативної оцінки
його службової діяльності
|
Відповідно до частин п’ятої – восьмої статті 44 Закону
за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому
виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.
У разі отримання державним службовцем негативної оцінки
не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів
його службової діяльності.
Висновок, що містить негативну оцінку за результатами
оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у
порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Державний службовець має право висловити зауваження
щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до
його особової справи.
|
30
|
В якому випадку державний службовець
звільняється зі служби
за результатами оцінювання службової діяльності
|
Відповідно до частини десятої статті 44 Закону у разі
отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами
оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із
служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону
|
31
|
Підставою для чого є відмінна оцінки за результатами
оцінювання
службової діяльності державного службовця
|
Відповідно до частини дев’ятої статті 44 Закону отримання
державним службовцем відмінної оцінки за результатами оцінювання службової
діяльності є підставою для його преміювання та переважного просування по
державній службі відповідно до цього Закону.
|
5.7
|
Публічний звіт керівника органу виконавчої влади
| |
32 | Де необхідно розміщувати інформацію про проведення публічного
звіту керівника органу
виконавчої влади
| Відповідно до частини другої статті 45 Закону інформація про проведення публічного звіту керівника органу виконавчої влади розміщується не пізніш як за тиждень до звіту та після нього:
1) на офіційному веб-сайті відповідного органу
виконавчої влади;
2) в засобах масової інформації.
|
5.8
|
Стаж державної служби
| |
а) Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.16 № 229 (надалі – порядок № 229)
б) Закон України від 07.06.01 № 2493 "Про службу в органах місцевого самоврядування" (надалі – закон № 2493)
| ||
33
| Хто має обчислювати стаж державної служби державним службовцям | Відповідно до статті 46 Закону та пункту 2 порядку № 229, обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу. |
34
|
Як обчислюється стаж державної служби
|
Відповідно до статті 46 Закону та пунктів 4-5 і 7 порядку
№ 229, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю
надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Стаж державної служби обчислюється відповідно до
частини другої статті 46 Закону.
До стажу державної служби зараховуються:
– час перебування на посаді державної служби відповідно
до цього Закону;
– час перебування на посаді народного депутата України;
– час перебування на посадах працівників дипломатичної
служби;
– час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування,
передбачених законом № 2493;
– час перебування на посадах суддів;
– час перебування на посадах прокурорів;
– час перебування на посадах, на яких присвоюються
військові та спеціальні звання;
– час професійного навчання державного службовця з
відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа
повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;
– період, коли державний службовець не працював з
поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;
– час перебування державного службовця у відпустці по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина
потребує домашнього догляду – у відпустці без збереження заробітної плати
тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення
дитиною шестирічного віку;
– час перебування на посадах радників, помічників,
уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів
Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника,
працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та інших членів
Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів
України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України,
помічників суддів, а також на посадах патронатних служб в інших державних
органах.
Стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і
роках.
Скарги, пов’язані з обчисленням стажу роботи державних
службовців, розглядаються згідно із законодавством.
|
35
|
За яких умов до стажу державної служби враховується час
роботи на посадах патронатної служби
|
Відповідно до частини п'ятої статті 92 Закону час
роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби,
якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній
службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну
службу.
|
36
|
Як обчислюватиметься стаж державної служби за періоди
роботи до набрання чинності Законом
|
Відповідно до частини другої статті 46 Закону та пункту
6 порядку № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання
чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві
та перехідні положення" Закону, а саме у порядку та на умовах, установлених
на той час законодавством.
|
37
|
Які документи підтверджують стаж роботи
|
Відповідно до пункту 3 порядку № 229, документом для
визначення стажу державної служби є:
1) трудова книжка;
2) копія послужного списку;
3) військовий квиток;
4) інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують
стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих
осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального
страхування, тощо).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів
у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів,
виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.
|
5.9
|
Правила внутрішнього службового розпорядку державного
органу
| |
а) Типові правила внутрішнього службового розпорядку,
затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.16 № 50, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016
року за № 457/28587 (надалі – типові
правила № 50)
б) Кодекс законів про працю України (надалі – КЗпП)
в) Закон України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі – закон про відпустки)
| ||
38
| Які норми та положення визначаються Правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу | Відповідно до частини першої статті 47 Закону та пункту 1 розділу І типових правил № 50, правилами державного органу визначаються:
– початок та кінець робочого часу державного службовця;
– перерви, що надаються для відпочинку та прийняття
їжі;
– умови і порядок перебування державного службовця в
державному органі у вихідні, святкові та неробочі дні, а також після
закінчення робочого часу;
– порядок доведення до відома державного службовця
нормативно-правових актів, наказів (розпоряджень) та доручень із службових
питань;
– загальні інструкції з охорони праці та протипожежної
безпеки;
– загальні правила етичної поведінки в державному
органі;
– порядок повідомлення державним службовцем про його
відсутність на службі;
– порядок прийняття та передачі діловодства (справ) і
майна державним службовцем;
– інші положення, що не суперечать цьому Закону та
іншим актам законодавства.
|
39
|
Яка процедура затвердження Правил внутрішнього службового
розпорядку державного органу
|
Відповідно до частин другої – третьої статті 47 Закону
та пунктів 3 та 4 розділу І типових правил № 50, правила державного органу затверджуються
загальними зборами (конференцією) державних службовців державного органу за
поданням керівника державної служби і виборного органу первинної
профспілкової організації (за наявності) на основі типових правил.
Правила внутрішнього службового розпорядку державного
органу доводяться до відома всіх державних службовців, які працюють у
цьому органі, під підпис.
|
40
|
На яких підставах і в якому порядку можна прийняти й
оформити рішення про встановлення неповного робочого часу для
державних службовців
|
Відповідно до частин першої та четвертої статті 47
Закону, пункту 2 розділу ІІІ типових правил № 50, режим роботи державного
органу встановлюється з урахуванням загальноприйнятого режиму роботи
підприємств, установ і організацій у певній місцевості.
Водночас відповідно до частин першої – другої та шостої
статті 56 Закону тривалість робочого часу державного службовця становить 40
годин на тиждень.
Для державних службовців установлюється п’ятиденний
робочий тиждень з двома вихідними днями.
Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним
днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого
дня.
У зв’язку зі службовою необхідністю, зумовленою
специфікою та особливостями роботи у відповідному органі державної влади
(його структурному підрозділі), може встановлюватися інший режим роботи
відповідно до законодавства про працю. Такі ж положення є і в пунктах 2-4
розділу ІІІ типових правил № 50.
Відповідно до статті 50 КЗпП робочим часом вважається встановлений
законом або угодою сторін час, протягом якого працівники за правилами
внутрішнього трудового розпорядку й умовами трудового договору повинні
виконувати свої трудові обов’язки.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може
перевищувати 40 годин на тиждень.
Водночас відповідно частини другої статті 50 та статті
56 КЗпП підприємства й організації вправі встановлювати меншу норму
тривалості робочого часу в колективному договорі. Окрім того, за угодою між
працівником і власником може встановлюватися неповний робочий час (день або
тиждень).
|
Важливо!
Нормальна тривалість робочого часу встановлюється
нормативними актами, у тому числі – локальними. Неповний робочий час має
меншу тривалість, ніж це прописано нормативними актами й оформлено відповідним
наказом (розпорядженням) керівника державного органу.
| ||
Оплата праці у випадках установлення неповного робочого
часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу чи залежно від виробітку (частина
друга статті 56 КЗпП).
Неповний робочий час може встановлюватися як за
ініціативою суб’єкта призначення, так і за ініціативою державного службовця
за погодженням із суб’єктом призначення.
Такий режим роботи може встановлюватися за угодою між
державним службовцем та суб’єктом призначення як під час прийняття на роботу,
так і згодом (відповідно до частина перша статті 56 КЗпП).
Законодавством чітко не визначено, чи допускається
встановлення неповного робочого часу через зменшення тривалості і робочого
дня, і робочого тижня одночасно. Власну позицію стосовно цього висловило Міністерство
праці та соціальної політики України в листі від 29.03.07 № 713/19/71-07, зазначивши, що неповний
робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи,
кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і
кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів протягом тижня.
Законодавство не регламентує, скільки днів або годин
допускається встановлювати за неповного робочого часу. Це може бути визначена
кількість годин на день або днів на тиждень.
Неповний робочий час можна встановлювати на певний
період (визначений строк) або без обмеження строком, про що обов’язково
зазначають у наказі (розпорядженні). Окрім того, у наказі (розпорядженні)
слід чітко вказати кількість годин – у разі переведення працівника на
неповний робочий день або кількість днів – якщо його переведено на неповний робочий
тиждень.
У випадку коли неповний робочий час установлено без
обмеження строком, суб’єкт призначення не позбавляється права змінити
тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний за умови, якщо
у державному органі проводяться зміни істотних умов державної служби, і з
дотриманням процедури, передбаченої частиною четвертою статті 43 Закону.
Це стосується й державних службовців, які мали
суб’єктивне право на неповний робочий день у момент його встановлення, однак втратили
це право на момент заміни неповного робочого часу повним.
| ||
Важливо!
До працівників, які працюють на умовах неповного
робочого часу, не застосовується
норма статті 53 КЗпП стосовно скорочення тривалості
робочого дня напередодні
святкових неробочих днів на одну годину як при
5-денному, так і при 6-денному робочому
тижні, тобто тривалість їх роботи напередодні святкових
і неробочих днів не скорочується
на одну годину.
| ||
Такі ж положення є і в пункті 4 розділу ІІ типових
правил № 50.
Неповний робочий час за ініціативою суб’єкта
призначення встановлюється у зв’язку зі зміною істотних умов державної служби
згідно з пунктом 4 частини третьої статті 43 Закону та з дотриманням
процедури, передбаченої частиною четвертою
статті 43 Закону.
| ||
Важливо!
Про зміну істотних умов служби керівник державної
служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60
календарних днів до зміни істотних умов державної
служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
(абзац перший частини четвертої статті 43 Закону)
| ||
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону у разі
незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку
із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби
заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього
Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як
за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних
умов державної служби.
Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення
державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього
не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний
службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження
державної служби.
Таким чином, відсутність письмової відмови від продовження
роботи розцінюється як згода на роботу за змінених умов служби.
Відповідно до частини п’ятої статті 43 Закону у разі
незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має
право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього
Закону.
Відповідно до частини третьої статті 83 Закону у разі
звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 частини першої цієї
статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої
місячної заробітної плати.
Однак слід нагадати, що змінювати істотні умови служби
суб’єкт призначення вправі лише за наявності відповідних підстав.
Відповідно до частин першої – другої статті 43 Закону
підставами для зміни істотних умов державної служби є:
1) ліквідація або реорганізація державного органу;
2) зменшення фонду оплати праці державного органу;
3) скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку
з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного
органу.
Не вважається зміною істотних умов державної служби
зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не
пов’язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов’язків.
На цьому ж наголошує Міністерство соціальної політики
України (лист від 15.07.11 № 195/13/1334 щодо встановлення зміни істотних
умов праці відповідно до КЗпП). Зокрема, кваліфікувати такі випадки варто в разі
прийняття власником рішення про переведення всього підприємства, окремих його
структурних підрозділів і категорій працівників на неповний робочий час, якщо
це обумовлено кон’юнктурою ринку чи іншими обставинами, котрі не дозволяють використовувати
працю працівників протягом повного робочого часу.
Тобто, за наявності однієї або декількох підстав, визначених
у частині першій статті 43 Закону, суб’єкт призначення вправі встановити чи
скасувати неповний робочий час для всього державного органу або окремих
структурних підрозділів, чи окремих державних службовців. Якщо відповідні підстави
відсутні, суб’єкт призначення не вправі встановлювати або скасовувати за
власної ініціативи неповний робочий час для конкретних державних службовців.
За наявності підстав для запровадження неповного робочого часу за ініціативою суб’єкта призначення алгоритм його введення у державному органі такий:
1. Видається наказ (розпорядження) про зміну істотних
умов державної служби. У ньому розкривається зміст цих змін, даються
відповідні доручення керівникам структурних підрозділів для здійснення таких
змін.
2. Конкретні державні службовці, істотні умови служби
яких підлягають зміні, персонально попереджаються про те, що з відповідного конкретного
дня (але не раніше ніж через 60 календарних днів після персонального
попередження) змінюються істотні умови їх служби.
3. Службі управління персоналом цим наказом (розпорядженням)
надається доручення ознайомити відповідних державних службовців із майбутніми
змінами істотних умов служби під підпис.
4. У разі незгоди державного службовця на продовження
проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної
служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі
пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на
іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня
ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
5. Державний службовець вправі в будь-який час змінити
своє рішення: скасувати свою раніше надану згоду на переведення на іншу
запропоновану йому/їй посаду або дати згоду на продовження державної служби,
скасувавши раніше заявлену відмову від продовження проходження державної
служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби.
6. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення
державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього
не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний
службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження
державної служби.
7. Безпосередньо перед початком роботи відповідно до
змінених істотних умов державної служби необхідно видати наказ
(розпорядження), визначити щодо кожного працівника нові істотні умови служби,
а також ознайомити працівників із новими положеннями, посадовими інструкціями
й іншими документами, що визначають умови служби.
8. Державні службовці, які відмовилися проходження
державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби,
підлягають звільненню на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього
Закону.
Неповний робочий час з ініціативи державного службовця.
Чинним законодавством визначені випадки обов’язкового введення неповного
робочого часу за бажанням державного службовця.
Керівник державної служби зобов’язаний установити неповний робочий час для таких категорій державних службовців, на прохання:
– вагітної жінки (частина третя статті 56 Закону та частина
перша статті 56 КЗпП);
– жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда,
у тому числі таку, що перебуває під її опікою (частина третя статті 56 Закону
та частина перша статті 56 КЗпП);
– жінки, що доглядає за хворим членом сім’ї відповідно
до медичного висновку (частина третя статті 56 Закону та частина перша статті
56 КЗпП);
– батька, який виховує дітей без матері (у тому числі у
разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (стаття 1861 КЗпП);
– опікунів (піклувальників) (стаття 1861 КЗпП);
– жінки в період перебування у відпустці для догляду за
дитиною. Це право поширюється на батька дитини, інших родичів, які фактично
доглядають за дитиною (частина четверта статті 18 закону про відпустки);
– інвалідів незалежно від групи інвалідності (стаття
172 КЗпП).
Для решти категорій державних службовців установлення
режиму неповного робочого часу відбувається за домовленістю з керівником
державної служби. Якщо працівник і роботодавець дійшли згоди щодо зміни
режиму роботи, така зміна може бути впроваджена в будь-який строк, погоджений
між ними.
Разом з тим, керівник державної служби має право, але
не зобов’язаний задовольняти прохання інших категорій державних службовців
про встановлення неповного робочого часу, окрім випадків, безпосередньо
визначених КЗпП.
Установлення неповного робочого часу з ініціативи
державного службовця оформлюється шляхом подання працівником заяви та видання
наказу (розпорядження) про встановлення неповного робочого часу.
Права працівників, яким установлено неповний робочий
час:
робота на умовах неповного робочого часу не тягне за
собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників (стаття 56 КЗпП).
Тому державні службовці, що працюють на умовах
неповного робочого часу, мають право на відпустку повної тривалості.
Такі державні службовці також мають право на соціальні
виплати, зокрема, "лікарняні", "декретні", у звичайному порядку.
У разі встановлення державному службовцю неповного робочого
часу видавати наказ про внесення змін до штатного розпису не обов’язково. За потреби
може бути доручено виконання роботи за цією посадою іншому державному
службовцю за суміщенням.
Запис про те, що державний службовець працює на умовах
неповного робочого часу, до трудової книжки не заноситься. Час такої роботи
зараховують до стажу державної служби на загальних
підставах.
| ||
41
|
Які можливі наслідки у разі ненадання державним
службовцем доказів поважності причин своєї відсутності на роботі
|
Відповідно пункту 7 розділу ІІІ та пунктів 1-3 розділу
ІV типових правил № 50, вихід державного службовця за межі адміністративної
будівлі державного органу у робочий час зі службових питань відбувається з
відома його безпосереднього керівника. У державному органі може вестися
журнал реєстрації місцевих відряджень.
Державний службовець повідомляє свого безпосереднього
керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами
електронного чи телефонного зв’язку або іншим доступним способом.
У разі недотримання державним службовцем вимог пункту 1
розділу ІV типових правил № 50 складається акт про відсутність державного
службовця на робочому місці.
У разі ненадання державним службовцем доказів
поважності причини своєї відсутності на роботі він повинен подати письмові
пояснення на ім’я керівника державної служби щодо причин своєї відсутності.
Як наслідок відповідно до пунктів 1-2 розділу ІХ типових
правил № такого державного службовця може бути притягнуто до дисциплінарної
відповідальності у порядку, визначеному статтями 64-79 Закону.
Зокрема згідно з частиною першою статті 65 Закону
підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної
відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної
винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні
або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та
інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами,
за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пунктів 5-6 і 12 частини другої статті 65
Закону дисциплінарними проступками, зокрема є:
– невиконання або неналежне виконання посадових
обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень
керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
– недотримання правил внутрішнього службового
розпорядку;
– прогул державного службовця (у тому числі відсутність
на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону до
державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного
стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Водночас відповідно до частин другої – п’ятої і сьомої
статті 66 Закону у разі допущення державним службовцем дисциплінарного
проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону,
суб’єкт призначення або керівник
державної служби може обмежитися зауваженням.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних
проступків, передбачених, зокрема пунктами 5 та 12 частини другої статті 65
цього Закону, суб’єктом призначення або керівником державної служби такому
державному службовцю може бути оголошено догану.
У разі вчинення державним службовцем систематично
(повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених, зокрема
пунктом 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єкт призначення або
керівник державної служби може попередити такого державного службовця про
неповну службову відповідність.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом
дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення
державним службовцем систематично (повторно протягом року) дисциплінарного
проступку, передбаченого, зокрема пунктом 12 частини другої статті 65 цього
Закону.
За кожний дисциплінарний проступок до державного
службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 65
Закону державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної
відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної
служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не
враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування
його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.
|
42
|
Які існують види невідкладних та непередбачуваних
завдань, до виконання яких можуть залучатись
державні службовці
|
Відповідно до пунктів 1, 5 та 6 розділу V типових правил
№ 50, для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні
службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі
наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється
виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов’язані
з’явитися на службу і працювати понад
установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні,
святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час)
державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених
законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні
відпочинку за заявами державних службовців.
Забороняється залучати до роботи понад установлену
тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у
нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть
залучатися до надурочних робіт лише
за їхньою згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт
можливе лише за їхньою згодою і за умови, що це не суперечить медичним
рекомендаціям.
Тривалість роботи понад установлену тривалість робочого
дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час не повинна
перевищувати для кожного державного службовця чотирьох годин протягом двох
днів підряд і 120 годин на рік.
У разі залучення державного службовця до роботи понад
установлену тривалість робочого дня у державному органі запроваджується
підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за
обліковий період не перевищувала норми тривалості робочого часу.
За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям
надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством
про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами
державних службовців.
Забороняється залучати до роботи понад установлену
тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у
нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть
залучатися до надурочних робіт лише
за їхньою згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт
можливе лише за їхньою згодою і за умови, що це не суперечить медичним
рекомендаціям.
Водночас відповідно до та пунктів 2-4 розділу V типових
правил № 50 керівник державної служби за потреби може залучати державних
службовців цього державного органу до чергування після закінчення робочого дня,
у вихідні, святкові і неробочі дні.
Чергування державного службовця після закінчення
робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється згідно з
графіком, який розробляється службою управління персоналом і затверджується
керівником державної служби за погодженням виборного органу первинної
профспілкової організації (за наявності).
У графіку чергування зазначаються: завдання, яке
потребує виконання, відповідальний державний службовець, його посада, місце,
дата та строк чергування.
У разі залучення до чергування після закінчення
робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні державного службовця, якого
не включено до графіка, наступного робочого дня після чергування відповідна
інформація подається службою управління персоналом керівнику державної служби
для внесення в установленому порядку відповідних змін до такого графіка.
|
43
|
Який існує порядок прийняття та передачі діловодства
(справ)
і майна державним службовцем
|
Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 56
Закону та пунктів 1-2 розділу VIІI типових правил № 50, державний службовець
зобов’язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати
справи і довірене у зв’язку з виконанням посадових обов’язків майно
уповноваженій суб’єктом призначення у відповідному державному органі особі.
Уповноважена особа зобов’язана прийняти справи і майно.
Факт передачі справ і майна засвідчується актом, який
складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою
відповідного державного органу, керівником служби управління персоналом цього
органу та державним службовцем, який звільняється.
Один примірник акта видається державному службовцю,
який звільняється чи переводиться на іншу посаду, інший примірник долучається
до особової справи цього державного службовця.
|
