Поєднання навчання та роботи є
досить поширеним явищем. Найчастіше студенти, які ще навчаються у закладах
вищої освіти (надалі – ЗВО) працевлаштовуються
на роботу для здобуття досвіду та необхідних практичних навичок. При цьому у
самих студентів виникає чимало питань: як правильно оформити працевлаштування,
чи потрібно підписувати трудовий договір, чи можна погодитися працювати за
цивільно-правовим та які будуть наслідки цього. І це лише деякі питання, які
постають перед ними.
Отже, розглянемо основні аспекти
працевлаштування студентів: які права та гарантії вони мають.
Як студенту реалізувати своє
право на працю?
Відповідно до статті 62 Закону
України від 01.07.14 № 1556 “Про вищу освіту” особи, які навчаються у закладах
вищої освіти, мають, зокрема, право на: безпечні і нешкідливі умови навчання,
праці, побуту та трудову діяльність у позанавчальний час. Тобто законодавство не забороняє
роботодавцям за бажанням приймати на роботу студентів незалежно від форми їх
навчання.
Частиною другою статті 2 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП)
встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового
договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною
особою (надалі – підприємство).
Тобто саме на підставі укладення
трудового договору виникають трудові правовідносини, а також і відповідні
обов'язки роботодавця надавати оплачувану щорічну відпустку, систематично
виплачувати заробітну плату за процес праці тощо. За цивільно-правовим
договором (підряду, надання послуг) трудових правовідносин не виникає, особа
позбавлена права на оплачувану відпустку, нарахування компенсації за
невикористані дні відпустки, проведення індексації заробітної плати тощо, хоча
має право на право на оплату тимчасової непрацездатності та допомоги по
вагітності та пологах.
Звертаємо увагу, що працівники-студенти мають такі
самі трудові права та обов’язки, як і інші працівники підприємства. Проте, якщо
серед працівників-студентів є неповнолітні, то відповідно до нормативно-правових
актів з питань праці передбачено особливі вимоги працевлаштування та виконання
трудових обов’язків (про деякі з них піде мова нижче).
Укладання трудового
договору
Трудові правовідносини між
роботодавцем і студентом починаються з моменту укладення трудового договору.
Якщо працівник-студент є неповнолітньою особою, то додержання письмової форми
при укладенні трудового договору є обов'язковим (пункт 5 частини першої статті
24 КЗпП).
Наголошуємо, що укладення
письмового трудового договору є важливим, адже при виникненні певних спорів
щодо трудових прав та гарантій вони будуть безпосередньо закріплені у такому
договорі.
Форма трудового договору між
працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджено наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.01 N 260, зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за N 554/5745.
Водночас звертаємо
увагу, незалежно від того, в якій формі укладається трудовий договір
- усній чи письмовій, обов’язковим є видання роботодавцем наказу (розпорядження)
про прийняття працівника на роботу та доведення цього документа йому до відома
під підпис.
Читайте:
Частиною третьою статті 24 КЗпП встановлено вимогу до роботодавця повідомляти орган податкової служби про прийняття працівника на роботу, тобто працівник не може бути допущений до роботи без одночасного виконання таких окремих умов: без укладення трудового договору, оформленого наказом (розпорядженням) та без повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу.
Подається повідомлення до
територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку роботодавця
як платника єдиного соціального внеску, згідно з постановою Кабінету Міністрів
України від 17.06.15 № 413 (у редакції відповідної постанови від 28.12.21 №
1392).
Відповідно до частин
другої-третьої статті 48 КЗпП на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу,
трудова книжка оформляється роботодавцем в обов’язковому порядку не пізніше
п’яти днів після прийняття на роботу.
Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний
вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття
на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в
роботі, відповідно до Інструкції
про порядок ведення трудових
книжок працівників, затверджено наказом Міністерства праці України,
Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення
України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110.
При укладенні трудового договору
може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності
працівника роботі, яка йому доручається. Тобто якщо працевлаштовується студент,
то йому на загальних підставах можуть встановити випробувальний строк
відповідно до статті 27 КЗпП.. Водночас, випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не
досягли вісімнадцяти років.
Читайте:
Варто
відзначити, що неповнолітні, тобто особи, що
не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у
правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та
деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством
України (стаття 187 КЗпП).
Відповідно до статті 188 КЗпП не
допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою
одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на
роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до
продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх
шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для
виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу
навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного
віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Наголошуємо. Усі особи
молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього
медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку
підлягають обов'язковому медичному оглядові.(стаття 191 КЗпП).
Робота під час навчання:
сумісництво чи основна робота?
Це одне з найбільш актуальних
питань, яке може виникнути у студента-працівника.
Студента, навіть якщо він
навчається за денною формою, приймають тільки на основне місце роботи, якщо,
звичайно, він не працює за основним місцем роботи в іншого роботодавця. Під час
навчання між ним та навчальними закладами не виникають трудові правовідносини і
не укладається трудовий договір. Навчання для студента є основним видом
діяльності, але не основним місцем роботи. Адже в цьому випадку відсутній сам
факт роботи.
Така позиція висловлена, зокрема,
частиною третьою пункту 14 постанови Верховного Суду України від 24.12.99 № 13
“Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, у якій
визначено, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною
формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах.
Окрім того, даної правової
позиції дотримується і Міністерство соціальної політики України (листи від
25.07.14 № 301/13/116-14 “Про прийняття на роботу студентів та додаткову
відпустку для прибиральників“, від 25.05.15 № 198/06/186-15), у яких
зазначено, що трудовим законодавством не передбачено обмежень щодо поєднання
студентами ЗВО, у тому числі тими, які навчаються за денною (очною) формою
навчання, роботи i навчання. Тому підприємство має право приймати на роботу
таких працівників, у тому числі й на умовах повного робочого дня. Проте для
студентів, як правило, встановлюють режим неповного робочого часу, аби вони
мали змогу відвідувати заняття у навчальному закладі.
Отже, підстав приймати на роботу
студента як сумісника немає, якщо, звичайно, він не працює десь ще за трудовим
договором і саме те місце роботи є для нього основним.
Читайте:
Тривалість робочого часу та
графік роботи
За загальним правилом нормальна
тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень
(частина перша статті 50 КЗпП).
Але якщо працівник-студент віком
до 18 років, то для таких категорій встановлюється скорочена тривалість
робочого часу - 36 годин на тиждень (для працівників віком від 16 до 18 років).
Звертаємо увагу. Студент, який навчається на денній формі навчання,
може виконувати трудові обов’язки лише у вільний від навчання час, наприклад, у
будні дні – після занять (ввечері або під час “вікон“ у розкладі занять), у
вихідні дні чи в період канікул.
Чи може
роботодавець вимагати довідку про вільне відвідування занять? Актами законодавства не вимагається надання студентами довідок про розклад (графік)
занять.
Відповідно до частини першої статті
56 КЗпП, яка передбачає, що за угодою між працівником і роботодавцем може
встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день
або неповний робочий тиждень.
Саме тому в більшості випадків
працівників-студентів приймають на роботу на умовах неповного робочого часу.
Даний режим може мати різні варіанти:
- неповний робочий день, тобто
зменшення тривалості щоденної роботи;
- неповний робочий тиждень, тобто
зменшення кількості робочих днів на тиждень при нормальній тривалості робочого
дня;
- поєднання неповного робочого
дня та неповного робочого тижня.
Таким чином, режим роботи
студентів залежатиме від розкладу (графіку) навчання, а оплата праці – від
тривалості виконання трудових обов’язків.
Звертаємо
увагу.
Оплата праці у випадках
встановлення неповного робочого дня чи неповного робочого тижня провадиться
пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Заробітна плата працівникам
молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи
виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній
тривалості щоденної роботи (частина перша статті 194 КЗпП).
Нарахування стажу під час
навчання та роботи, як відбувається?
Навчання в ЗВО не вважається
роботою, як вже було зазначено, тому й не зараховується до страхового стажу.
Проте до страхового стажу зараховується робота за трудовим договором під час
навчання (стаття 12 Закону України від 09.07.03 № 1058 “Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування“).
Слід
відзначити, що при офіційному працевлаштування студентів роботодавцем будуть
здійснюватися нарахування та сплата єдиного соціального внеску, що є основою
страхового стажу та майбутньої пенсії. Врахуйте, що при роботі за договором
цивільно-правового характеру (підряду, надання послуг тощо) єдиний соціальний
внесок також сплачується.
Відповідно до статті 48 КЗпП облік
трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі
застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного
соціального страхування у порядку, визначеному Законом України від 08.07.10 №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування.
Чи можна одночасно отримувати
заробітну плату на підприємстві та стипендію за навчання?
Факт працевлаштування не впливає
на право студента на отримання стипендії (за її наявності). Так, відповідно до
пункту.4 Порядку призначення і виплати стипендій, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 12.07.04 № 882 “Питання стипендіального забезпечення“ (у редакції відповідної постанови від
28.12.16 № 1050), стипендії призначають студентам за результатами навчання у
професійно-технічних і вищих навчальних закладах (наукових установах).
Клінічні ординатори,
асистенти-стажисти, аспіранти, докторанти мають право на роботу у режимі
неповного робочого часу (але не більш як на 0,5 ставки за займаною посадою).
При цьому академічна стипендія, призначена відповідно до цього Порядку,
виплачується у повному обсязі (пункт 19 цього Порядку)
Отже, відповідно до актів чинного
законодавства студенти мають право у вільний від навчання час працювати за
трудовим договором та отримувати заробітну плату на загальних підставах. Стипендія,
що отримується студентом за місцем навчання не впливає на розмір заробітної
плати.
Чи можна працювати на державної службі,
навчатися та отримувати стипендію?
Інколи студентів хвилює й таке
питання - а чи можна піти на державну службу і при цьому навчатися. Варто
зазначити, що прямої заборони на одночасну працю в державному органі та
навчання на денній формі законодавцем не встановлено.
Однак, слід ураховувати вимоги частин
першої та другої статті 56 Закону України від 10.12.15 № 889 “Про державну
службу” (надалі – Закон про держслужбу),
тобто:
- тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на
тиждень;
- для
державних службовців установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома
вихідними днями.
Абзацом першим пункту 2 розділу ІІІ Типових
правил внутрішнього службового розпорядку, затверджено наказом Національного
агентства України з питань державної служби від 03.03.16 № 50, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 25 березня 2016 року за № 457/28587 (надалі – Типові правила), встановлено, що у державних органах, як правило, встановлюється
п’ятиденний робочий тиждень із тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок,
середа, четвер - по 8 годин 15 хвилин, п’ятниця - 7 годин; вихідні дні - субота
і неділя.
Водночас,
відповідно до частини третьої статті 56 Закону
про держслужбу, за згодою керівника державної служби для державного службовця
може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата
праці в такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.
Пунктом
3 Типових правил встановлено, що за ініціативою державного службовця і згодою
його безпосереднього керівника та керівника самостійного структурного
підрозділу (за наявності) такому державному службовцю може встановлюватися
гнучкий режим робочого часу, який є відмінним від визначеного правилами
внутрішнього службового розпорядку режиму роботи державного органу.
Гнучкий
режим робочого часу встановлюється на визначений строк або безстроково з
урахуванням необхідності дотримання норми робочого часу, передбаченого Законом про
держслужбу, або тривалості встановленого для державного службовця неповного
робочого часу (неповного робочого дня або неповного робочого тижня).
Гнучкий
режим робочого часу може бути фіксованим або змінним.
При
фіксованому режимі робочого часу державного службовця визначається початок і
кінець робочого часу, час початку і закінчення перерви для відпочинку і
харчування. При цьому державному службовцю може визначатись відмінна від
встановленої у державному органі тривалість роботи по днях тижня, а також поділ
робочого дня на частини.
При
змінному режимі робочого часу державного службовця відсутній фіксований
початок, кінець і тривалість робочого дня, на державного службовця не
поширюється встановлена у державному органі тривалість роботи по днях тижня, за
потреби можуть визначатися періоди часу, в які державний службовець
зобов’язаний бути присутнім на робочому місці. При змінному режимі робочого
часу державного службовця є обов’язковим облік щоденної тривалості його
робочого дня.
Відповідно
до пункту 1 розділу ІV Типових правил державний службовець повідомляє свого
безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі,
засобами електронного чи телефонного зв’язку або іншим доступним способом.
З
наведеного вище випливає, що у разі домовленості з керівником державної
служби, поєднання студентом денної форми навчання з працею в державному органі
(державна служба) гіпотетично буде можливим.
Звертаємо увагу. Залежно від категорії та посади державної служби є вже встановлені вимоги
до освіти, наприклад, для посад категорії "В" - наявність вищої
освіти ступеня не нижче молодшого бакалавра або бакалавра за рішенням суб’єкта
призначення, вільне володіння державною мовою (стаття 20 Закону про
держслужбу).
Отримання стипендії за навчання у
закладі вищої освіти не підпадає під обмеження статті 25 Закону України від 14.10.14№ 1700 “Про запобігання корупції” щодо сумісництва та суміщення з іншими видами
діяльності та не вважається “оплачуваною діяльністю” у сенсі цього закону,
тому, отримання стипендії та державна служба є цілком сумісними.
Звільнення працівника-студента,
як відбувається?
Розірвання зі студентом трудового
договору, укладеного на невизначений строк (або на визначений) відбувається в
установленому законодавцем порядку на загальних підставах із дотриманням вимог
відповідних статей КЗпП, зокрема, як з ініціативи працівника (статті 38 і 39) ,
так і роботодавця (статті 40 і 41).
Відповідно до статті 198 КЗпП звільнення
працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця допускається,
крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної
(міської) служби у справах дітей.
При цьому звільнення з підстав,
зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, провадиться лише у
виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
Статтею 44 КЗпП визначено, що при
припиненні трудового договору:
- з підстав, зазначених у пункті
6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівнику
виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного
заробітку;
- у разі призову або вступу на військову
службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) -
у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
- внаслідок порушення власником
або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи
трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним
договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
.Водночас, незалежно від причин звільнення працівнику-студенту
виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної та
додаткової відпустки..
Роботодавець зобов’язаний в день
звільнення видати працівнику копію наказу (розпорядження) про звільнення,
провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, а також на
вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що
зберігається у працівника (стаття 47 КЗпП).
Наостанок варто звернути особливу
увагу на частину третю статті 119 КЗпП, тобто за працівниками,
призваними на строкову військову службу, прийнятими на військову службу за
контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження
військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення
або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і
середній заробіток на підприємстві, незалежно від підпорядкування та форми
власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час
призову.
Читайте:
Підготовлено з використання інформації звідси.
