Обмеження відрахувань із заробітної плати працівників встановлено статті 127 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП).
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації (надалі - підприємство), де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
- для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;
- для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок;
- для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості;
- на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.
У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
- при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.
Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 КЗпП, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
- при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП).
Звернути увагу. Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до статті 136 КЗпП покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за наказом роботодавця, керівниками підприємств та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Наказ роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
Роботодавцю, приймаючи рішення про розмір відрахування із заробітної плати працівника, слід ураховувати норми статті 128 КЗпП, якою встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50% заробітку.
Обмеження, зазначені вище, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.
Звернути увагу. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення (стаття 129 КЗпП).
Статтею 73 Закону України від 02.06.16 № 1404 "Про виконавче провадження" встановлений перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення.
№
п/п
|
Перелік виплат
|
Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
|
|
1
|
Вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника
|
2
|
Компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням
|
3
|
Польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних
|
4
|
Матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю
|
5
|
Допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами
|
6
|
Одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини
|
7
|
Допомогу при усиновленні дитини
|
8
|
Допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування
|
9
|
Допомогу на дітей одиноким матерям
|
10
|
Допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом
|
11
|
Допомогу на лікування
|
12
|
Допомогу на поховання
|
13
|
Щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення
|
14
|
Дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання
|
Стягнення не здійснюється також із сум:
|
|
15
|
Неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги
|
16
|
Грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання
|
17
|
Вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом
|
18
|
Одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві
|
19
|
Грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, який втратив функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої учасниками антитерористичної операції, незалежно від її розміру та джерела походження
|
Відповідно до статті 70 цього закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
- відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50%;
- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20%.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50% її розміру на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20% пенсії.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.
Як випливає зі статті 127 КЗпП, підприємство має право відрахувати із заробітної плати працівника суми, зайво виплачені йому внаслідок лічильних помилок. При цьому роботодавець має право ухвалити рішення про відрахування, але не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (надалі - постанова ВСУ № 13), зокрема, уточнено, що вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.
До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору (друге речення абзацу першого пункту 24 постанови ВСУ № 13) .
Лічильними помилками, наприклад, можуть бути:
- помилки в арифметичних (математичних) діях (одержано неправильний результат при додаванні складових частин заробітної плати (окладу, доплат і премій), які окремо були розраховані правильно, тощо);
- помилки через збій бухгалтерської програми (наприклад, одержано неправильний (завищений) результат при нарахуванні зарплати);
- механічні помилки при введенні даних до бухгалтерської програми (приміром, оклад введений у більшому розмірі, пропущена цифра утриманого ПДФО (внеску до фондів), неправильно набрано число).
Отже, похибки, які виникли у разі помилкового застосування закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору, слід вважати нелічильними.
Працівника треба поінформувати про лічильну помилку в такому порядку.
Наголошуємо: Не можуть вважатися лічильними, помилки, не пов’язані безпосередньо з процесом обчислення.
Тому всі дії роботодавця щодо відрахування із заробітної плати працівника зайво виплачених сум, не пов’язаних безпосередньо з процесом обчислення, без його (бажано письмової) згоди, - є неправомірними. Таким чином, у працівника виникає право оскаржити відповідне рішення роботодавця у судовому порядку.
При цьому, варто мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
|
Йому під підпис надається повідомлення (або надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення), складене в довільній формі, де зазначається факт виявлення лічильної помилки, сума, що підлягає поверненню, пропозиція про її повернення та попередження про відрахування цієї суми із заробітної плати на підставі статті 127 КЗпП у разі неповернення. Якщо після одержання повідомлення у працівника немає заперечень, це означає, що він не оспорює підстави і розмір суми відрахування. Звісно, буде краще, коли працівник надасть ще й свою письмову згоду на відрахування зайво одержаної суми з майбутніх заробітних плат. Таку згоду працівник може зафіксувати безпосередньо в повідомленні або ж навести в ньому свої заперечення.
Якщо працівник не заперечує і строк для ухвалення рішення про утримання ще не минув, роботодавець видає наказ про відрахування зайво виплаченої суми. З таким наказом працівника потрібно ознайомити під підпис.
Документальним підтвердженням для повернення зайво виплачених сум, можуть слугувати належним чином оформлені документи (довідка та/або доповідна записка служби організації праці та заробітної плати з відповідним обгрунтуванням), як підстава для прийняття роботодавцем відповідного рішення, у тому числі видання наказу.
Не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст.40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв'язку з виходом на пенсію (абзац другий пункту 24 постанови ВСУ № 13) .
У разі завдання працівником шкоди підприємству порчею або знищенням майна - роботодавцем у встановленому порядку проводиться:
1. Службове розслідування (з метою виявлення винних осіб).
У даному випадку ідеальним варіантом є використання затверджених наказом правил проведення службових розслідувань на підприємстві. Для розроблення локальних правил можна використовувати загальнодержавні механізми, що установлені Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 або іншими відомчими нормативами.
Наводимо як приклад, окремі положення такого локального порядку.
До участі у проведенні службового розслідування не повинні залучатися працівники підприємства, якщо обставини свідчать про їх особисту заінтересованість у результатах розслідування. Службове розслідування проводиться з відстороненням відповідного працівника від виконання його посадових обов'язків за посадою або без такого відсторонення. За працівником на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата.
Роботодавець, за рішенням якого затверджено склад комісії з проведення службового розслідування, контролює роботу цієї комісії і у разі потреби дає обов'язкові для виконання доручення. Члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується цього розслідування.
Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи.
З метою встановлення причин та мотивів, що сприяли скоєнню порушення, вивчаються матеріали, які мають безпосереднє відношення до фактів, що перевіряються. З'ясовується також, які збитки заподіяно підприємству, державі, окремій фізичній або юридичній особі, чи не вбачаються в діях працівників підприємства ознаки злочину, і вирішується питання передання матеріалів правоохоронним органам для прийняття ними рішення відповідно чинного законодавства.
Уточнюються також обставини, що вплинули на здійснення порушення й сприяли йому, а також з'ясовується, яким чином порушник намагався маскувати протиправні дії, чи вживалися раніше заходи до недопущення подібних негативних явищ, чи відпрацьовувалася система контролю за дотриманням працівниками підприємства вимог чинного законодавства та дисципліни, ефективність цієї системи. Якщо подібні порушення були раніше, то з'ясовується, наскільки своєчасно та яким чином керівництво підприємства відреагувало на них, чи мало місце доведення цих фактів до працівників підприємства. Визначається причетність до порушень інших осіб, які своєю діяльністю чи бездіяльністю сприяли їх допущенню.
У разі відмови будь-якого працівника підприємства надати пояснення члену комісії з питань службового розслідування ця обставина відображається в акті, що складається комісією за результатами проведеного службового розслідування.
За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому, зокрема, зазначаються:
- факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін роботи на підприємстві і перебування на відповідній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;
- висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з працівника безпідставні звинувачення або підозру.
До акту комісії додаються усі матеріали, у тому числі пояснювальні записки відповідних "матеріально-відповідальних" працівників підприємства.
Члени комісії мають право викласти свою окрему думку, про що до акта додається відповідний документ. Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника підприємства, який призначив службове розслідування, в одному примірнику. Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюється працівник, стосовно якого проводилося розслідування.
На вимогу голови або членів комісії чи працівника, стосовно якого проводилося розслідування, акт повинен розглядатися в їх присутності. За результатами розгляду роботодавець приймає в десятиденний строк відповідне рішення, з яким ознайомлюється працівник під підпис. Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено працівником у судовому порядку.
Наводимо як приклад, окремі положення такого локального порядку.
До участі у проведенні службового розслідування не повинні залучатися працівники підприємства, якщо обставини свідчать про їх особисту заінтересованість у результатах розслідування. Службове розслідування проводиться з відстороненням відповідного працівника від виконання його посадових обов'язків за посадою або без такого відсторонення. За працівником на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата.
Роботодавець, за рішенням якого затверджено склад комісії з проведення службового розслідування, контролює роботу цієї комісії і у разі потреби дає обов'язкові для виконання доручення. Члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується цього розслідування.
Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи.
З метою встановлення причин та мотивів, що сприяли скоєнню порушення, вивчаються матеріали, які мають безпосереднє відношення до фактів, що перевіряються. З'ясовується також, які збитки заподіяно підприємству, державі, окремій фізичній або юридичній особі, чи не вбачаються в діях працівників підприємства ознаки злочину, і вирішується питання передання матеріалів правоохоронним органам для прийняття ними рішення відповідно чинного законодавства.
Уточнюються також обставини, що вплинули на здійснення порушення й сприяли йому, а також з'ясовується, яким чином порушник намагався маскувати протиправні дії, чи вживалися раніше заходи до недопущення подібних негативних явищ, чи відпрацьовувалася система контролю за дотриманням працівниками підприємства вимог чинного законодавства та дисципліни, ефективність цієї системи. Якщо подібні порушення були раніше, то з'ясовується, наскільки своєчасно та яким чином керівництво підприємства відреагувало на них, чи мало місце доведення цих фактів до працівників підприємства. Визначається причетність до порушень інших осіб, які своєю діяльністю чи бездіяльністю сприяли їх допущенню.
У разі відмови будь-якого працівника підприємства надати пояснення члену комісії з питань службового розслідування ця обставина відображається в акті, що складається комісією за результатами проведеного службового розслідування.
За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому, зокрема, зазначаються:
- факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін роботи на підприємстві і перебування на відповідній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;
- висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з працівника безпідставні звинувачення або підозру.
До акту комісії додаються усі матеріали, у тому числі пояснювальні записки відповідних "матеріально-відповідальних" працівників підприємства.
Члени комісії мають право викласти свою окрему думку, про що до акта додається відповідний документ. Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника підприємства, який призначив службове розслідування, в одному примірнику. Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюється працівник, стосовно якого проводилося розслідування.
На вимогу голови або членів комісії чи працівника, стосовно якого проводилося розслідування, акт повинен розглядатися в їх присутності. За результатами розгляду роботодавець приймає в десятиденний строк відповідне рішення, з яким ознайомлюється працівник під підпис. Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено працівником у судовому порядку.
2. Інвентаризація
Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.09.14 № 879, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142.
Це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Проведення інвентаризації є обов’язковим, зокрема, у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства (пункт 7 Положення).
Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі (наводяться причини нестач, втрат тощо), що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства.
Розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до законодавства.
Отже, при прийнятті роботодавцем рішення при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, однією з підстав є протокол інвентаризаційної комісії та/або акт службового розслідування.
Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, тобто з дня виникнення права на відрахування відповідних сум. Цей же строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу (стаття 233 КЗпП, пункт 24 постанови ВСУ № 13).
Водночас, на підставі статті 1215 ЦК не підлягає поверненню безпідставно набуті:
- заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;- інше майно, якщо це встановлено законом.
Читати:
